Серед видатних представників єврейської громади Жовкви першої половини ХХ століття особливе місце посідає Мойсей (Моше) Бабад - громадський діяч, релігійний авторитет, дослідник історії та людина, яка присвятила своє життя служінню громаді.
Мойсей Бабад народився близько 1887 року в містечку Вареж у родині Шмуеля Бабада. З ранніх років він здобув ґрунтовну традиційну релігійну освіту та став одним із найосвіченіших представників хасидського середовища Белза. Його знання та авторитет були відомі далеко за межами Жовкви.
Ще в молоді роки Бабад цікавився історією та генеалогією єврейських родин. Він публікував свої праці у львівському релігійному журналі «Machsike Hadas» та займався дослідженням історії євреїв Жовкви. На жаль, його рукописи, присвячені родоводам рабинів і місцевій єврейській історії, не збереглися. Їхня втрата стала непоправною втратою для історії єврейської громади Галичини.
Одружившись із жовківчанкою Малькою Цешановер, дочкою знаної родини Цешановерів, Мойсей оселився в Жовкві. Тут він займався торгівлею, але справжнім покликанням вважав громадську та духовну діяльність.
Бабад став однією з найавторитетніших постатей серед місцевих белзьких хасидів. Він був одним із провідних діячів Белзер Клойз - хасидського молитовного дому, де користувався великою повагою. Його проповіді та релігійні промови в Раші Штібель збирали понад сотню слухачів. Для багатьох жовківських євреїв він був духовним наставником і порадником.
Після Першої світової війни Мойсей Бабад став одним із засновників нової школи Талмуд Тора в Жовкві та очолив її раду. Заклад забезпечував релігійну освіту дітям єврейської громади та відігравав важливу роль у збереженні традиційного способу життя.
Він також керував місцевим похоронним братством Хевра Кадіша, яке відповідало за поховання та догляд за кладовищем. Завдяки своїй репутації його часто залучали до роботи рабинічного суду для вирішення важливих громадських справ.
Особливе значення мала його діяльність у роки радянської окупації Західної України. Тоді він допомагав єврейським біженцям, підтримував сім’ї виселених до Сибіру та організовував благодійну допомогу нужденним. Одночасно він намагався задокументувати розташування старих поховань на єврейському кладовищі Жовкви, прагнучи зберегти пам’ять про попередні покоління.
Період німецької окупації став трагічним завершенням його життєвого шляху. 24 листопада 1942 року Мойсея Бабада та його дружину Мальку було депортовано в транспорті до табору смерті Белжець. Подружжю вдалося вистрибнути з потяга, однак Малька невдовзі померла від отриманих травм.
Після ліквідації жовківського гетто Мойсей переховувався разом із дочкою Фрейдою, дружиною Абрахама Хаїма Сальца. Проте врятуватися їм не вдалося. 18 квітня 1943 року їх схопили, відвезли на єврейське кладовище в Жовкві та розстріляли.
Жертвами Голокосту стали й інші діти Мойсея Бабада: Фейга, дружина Менахема Манеса Сейфа, Ривка (Сара Ривка), Рейзель та син Шмуель Натан. У квітні 1943 року їх затримали на вулицях Жовкви та вбили під час остаточного знищення єврейської громади міста.
Вижити вдалося лише двом його синам. Арон (Ахарон) Бабад до війни проживав в Антверпені, а роки Голокосту пережив у Швейцарії. Його брат Йозеф після війни оселився в Єрусалимі, де прожив довге життя і помер у 2013 році у віці 96 років.
Історія Мойсея Бабада є історією людини, яка присвятила себе служінню громаді, освіті та збереженню історичної пам’яті. Він був не лише духовним лідером, а й одним із тих, хто прагнув зберегти минуле Жовкви для майбутніх поколінь. Трагічна загибель його родини стала частиною великої катастрофи, що знищила багатовікову єврейську громаду міста. Проте пам’ять про Мойсея Бабада та його діяльність залишається важливою складовою історії Жовкви та її культурної спадщини.
