Люди надають сенс і красу містам. І йдеться не лише про архітекторів чи будівельників, їхні знання, уміння та мистецьке бачення, а про тих, хто творить історію міста. Багато хто залишає на ньому свій незабутній слід. Про деяких часто згадують, пишуть біографії, називають площі та вулиці; інші залишаються лише в пам'яті родини...
вул Львівська в Жовкві
Був 1924 рік, сонячний день – субота, 21 червня. Того дня у Жовкві відбулася незвичайна церемонія в історії міста: тимчасова міська адміністрація призначила директора загальної лікарні д.м.н. Кароля Мушкета. На знак визнання його 50-річної наполегливої та плідної громадської праці як лікаря, головного лікаря та багаторічного міського радника, Кароль Мушкет отримав звання почесного громадянина та названо вулицю Шпитальну на його честь. Того дня опівдні зал засідань міської ради був заповнений гостями – представниками місцевої влади, духовенством обох обрядів, представниками полку, що дислокувався в місті, членами Адміністративної ради Тимчасового міського управління, представниками громадських організацій та ізраїльська громада. До іменинника звернувся урядовий уповноважений пан Станіслав Горецький, нарешті, вручивши йому вражаючий диплом почесного громадянина, розроблений Рудольфом Менкіцьким, куратором Національного музею. Яна ІІІ Собеського в декоративній палітурці палітурної майстерні Олександра Семковича зі Львова. Радник Савицький виступив також від імені Сокола і Крайової Організації, а п. С. Зіммельс від імені ізраїльської громади. Дуже зворушений іменинник, відомий у місті своєю скромністю, подякував йому за визнання та шану. Далі вся присутність вирушила на вулицю Шпитальну, де відкрили табличку з назвою «Вулиця Др. «Чарльз Мушкет». Мабуть, пізніше доктор Мушкет, також відомий своїм гумором, казав саркастично: Раніше євреї розливали горщики на Львівській, а тепер розливають на Доктора Мушкета . Це не була вражаюча вулиця, і сама лікарня не була вражаючою будівлею.
Karol Józef Muszkiet прибув до Жовкви в 1874 році, призначений Крайовим департаментом лікарем, що призначав рецепти. Він приїхав зі своїми скринями та родиною, не кажучи вже про заміжню дружину Ядвігу Анну, уроджену Махнєвич, і тещу Леопольдину, уроджену Козловську Махнєвич, вдову Яна, урядника Лежайського маєтку. Кароль і Ядвіга зустрілися в Кракові. Це молодий 28-річний доктор медичних наук, на той час вже «магістр акушерства» і 2 роки асистент проф. Лучан Ридель в офтальмологічній клініці Ягеллонського університету; вона щойно закінчила Жіночу вчительську семінарію в Кракові. Вони склали обітниці перед вівтарем у церкві св. Святого Стефана в Кракові. Через рік у Жовкві народився їхній первісток – Станіслав, а потім Ядвіга та Кароль. Сім'я Мушкетів жила в будинку на вул. Lwowska 25. Протягом 11 років господиню будинку підтримувала і переживала її мати - Леопольдина Махнєвичова. Пані Леопольдина швидко стала відомою з найкращого боку жовківської громади, а коли вона померла в грудні 1885 року, її згадували як «жінку великої праці та славних домашніх чеснот». Частий гість у домі пана. Мушкет був молодшим братом Ядвіги – талановитим учнем Краківської школи образотворчого мистецтва, учнем Яна Матейка, Францішека Яна Махневича, і оскільки на той час він ще жив на території школи, він у 1883 році вступив на навчання до Akademie der Bildenden. Кюнсте в Мюнхені на курс проф. Олександр Вагнер, дав адресу в Жовкві на вул. Львів як ваш дім. Францішек приїжджав сюди на тривалий час, мабуть, захоплюючи олівцем і пензлем не один куточок Жовкви. Серед них православна церква Святої Трійці - акварель, яку придбало Товариство образотворчого мистецтва в Кракові, а потім було передано на лотерею, організовану для його членів у березні 1891 року у виставкових залах у Сукенніце. Щасливим власником акварелі став невідомий член Товариства, мешканець Львова, який придбав квиток № 5165..
Весілля доктора Кароль Мушкет з Ядвігою Махневичувною – запис у Liber copulatorum
Ядвіга Мушкетова не стала працювати вчителем (наскільки відомо на даний момент), вона зайнялася вихованням дітей і веденням будинку. Однак вона померла молодою, у віці 39 років, у 1892 році. Вона не дожила до одруження своєї єдиної дочки Ядвіги з Рудольфом Альцнером, поручником 4-го уланського полку. Доктор Мушкет дожив до глибокої старості вдівцем… (в наступному дописі цікава історія про любовні романси Мушкета)
Розташування загальної лікарні в Жовкві на кадастровому плані
Лікарня в Жовкві, яка існувала з 1844 року, перебувала в досить жалюгідному стані, коли доктор Мушкет зайняв посаду головного лікаря. Санітарний інспектор національних лікарень д-р Ян Стелла-Савіцький («полковник Страус» у січневому повстанні 1863 р.) писав в одному зі своїх звітів:"Два роки тому (1872 р.) Жовківський шпиталь перебував у такому жалюгідному стані, що в своєму звіті я не вагаючись зазначив, що, незважаючи на відповідну будівлю, він не мав жодних умов для існування як лікувального закладу (...) Не було ні відповідного лікаря, ні менеджера, ні білизни, хірургічного обладнання та інструментів, а встановленого податку було недостатньо для утримання пацієнтів. Завдяки енергійній праці Високого Крайового Відділу сьогодні ця лікарня стала одним із найкращих наших лікувальних закладів у Галичині. Головуючим призначено талановитого, працьовитого і сумлінного лікаря; було організовано правління, покращено будівлю, найбільшу увагу приділено харчуванню, одягу та лікуванню хворих, забезпечено необхідним інструментом, покращено контроль і завод вийшов із занепаду. Найбільшим внеском у покращення закладу було призначення д-ра Muszkiet головним лікарем (...) Слава про його дбайливе та вміле лікування хворих у закладі приваблювала хворих звідусіль. (…) Два роки тому в лікарні не було більше 8 пацієнтів– 12 хворих, і сьогодні вона вже не вміщує всіх, хто шукає там допомоги чи порятунку .
Ян Стелла Савіцький, лікарняний інспектор
Варто зазначити, що лікарня була поставлена на ноги не лише завдяки енергії та ентузіазму д-ра. Мушкета, це було б неможливо без зусиль міського голови, нотаріуса Антонія Нементовського та його заступника Францішека Зонера (Zonner) і члена Шпитальної ради, тодішнього вікарія о. Ізидор Саковський. Незабаром було прийнято рішення про розширення лікарні. Це передбачало створення палати для божевільних і переведення частини хворих із Кульпаркова під Львовом до закладу в Жовкві. Спочатку біля старої лікарні орендували будинок за 100 рейнських злотих на рік, у якому розміщувалося 12 ліжок для реконвалесцентів після хірургічних втручань, а потім ґміна взяла позику (виплачувалася з отриманих на лікування сум) і розпочала будівництво. Нова одноповерхова будівля в тильній частині саду колишньої лікарні на 60 пацієнтів. Кімнати чисті, охайні та добре провітрювані; хворих дбайливо і вміло лікують, на складах охайно; господарські приміщення чисті та без запаху; харчування хворих відмінне; білизна та спорядження, якими користуються сифілітики, окремо від білизни та спорядження інших хворих; є належне приміщення для зберігання речей пацієнтів на горищі. У дерев'яній будівлі в саду зробили піч і влаштували дуже хорошу пральню . Як бачимо, за нового «правила» доктора Мушкета лікарня керувалася зразково. Ходили чутки про те, що хворі не харчуються, але перевірка їх не підтвердила. "Я радий повідомити Вищому національному департаменту, що ці чутки неправдиві та безпідставні. Хворі люди масово тягнуться до лікарні, як ніколи, адже в закладі вони отримують умілий і людяний догляд та найретельніший догляд. Ненормальних тримають і годують дуже добре, їжа в них така сама, як і в Кульпаркові; страви на кухні готують смачно, а в коморі - найкращої якості. Пацієнти виглядають добре, вони одягнені дуже чисто та охайно, навіть краще, ніж у Кульпаркові, тому що вони отримали нові куртки та панталони з дуже гарного та міцного матеріалу" - писали в тодішньому звіті.
Говорячи про прибудови: це завдяки зусиллям Dr. Мушкета використовувався в сучасному на той час Жовківському госпіталі, а система стволів гейдельбергського типу виглядала практичною (хоча дехто сумнівався, і, наприклад, у львівській лікарні її мали модифікувати). Крім того, для економії, за його рекомендацією, місцевим майстрам було дозволено виготовляти деякі хірургічні та перев'язувальні інструменти.
Кароль, син Др. Karol Muszkiet серед випускників CK Junior High School. Францишки Юзефи у Львові (власниця Йоля Ліпінська)
У 1919 році в лікарні було 120 ліжок, з яких аж 50 були призначені для венеричних хворих, оскільки ця проблема в той час зростала через поширення проституції, а отже, збільшення кількості захворювань як серед жінок " легкої моралі» і солдат. Австрійська військова влада, як зазначив д-р Muszkiet у часописі Національного Товариства Червоного Хреста «Walka o Zdrowie», що виходить у Кракові, займалася цим питанням тимчасово, тому він закликав до запровадження суворого медичного нагляду та централізації зусиль. Державним лікарням, у тому числі Жолкевському, було важко впоратися з напливом хворих на венеричні захворювання через брак спеціалістів і лабораторного обладнання, а також тривалий час лікування та відновлення.
Той, хто думає, що доктор Мушкет мав на увазі лише лікарню, помиляється. За фахом і посадою він також намагався дбати про здоров’я мешканців як багаторічний депутат міської ради, звертаючи увагу, серед іншого, на: увагу до якості питної води та стану водогону.
Доктор Мушкет на багато років залишився у вдячній пам’яті своїх пацієнтів, які, як це було прийнято раніше, не раз писали в місцевій та львівській пресі, дякуючи йому за допомогу, щедрість і ефективність. "Кілька тижнів тому наш 4-річний син захворів на енцефаліт. Багато чувши про чудові медичні знання доктора Мушкета з Жовкви та його надзвичайної ревності в лікуванні ввірених йому хворих, ми йшли до нього з повним довір’ям. Доктор Muszkiet не тільки відмовив нам у допомозі, але з невтомним завзяттям присвятив себе турботі про нашу дитину, і після шести безсонних ночей на ліжку хворого успішно вилікував її від такої тяжкої хвороби. Оприлюднивши цей вчинок для громадськості, ми не лише віддаємо борг вдячності доктору Мушкету за порятунок нашої дитини, але й вважаємо своїм обов’язком сумління віддати належне його відданій праці, яка перевищує стандарти звичайних обов'язків, і нехай воно знайде якомога більше послідовників!"- витяг із тодішньої преси.
Інший вилікуваний завершив: нехай Провидіння якнайдовше береже Його для стражденного людства – Станіслав Вікторович.
Цвинтар у Жовкві... Десь тут похований доктор Кароль Мушкет; десь тут спочиває його дружина – Ядвіга; тут також знайшла свій останній спочинок свекруха доктора Леопольдина, уроджена Козловська Махнєвичова.
Вулиці д-ра Кароля Мушкета в Жовкві вже не існує...Сьогодні вона знову називається Шпитальна, на якій і досі є шпиталь, правда реконструйований. Вулиця Мушкета залишилася лише в пам'яті та у вставках довоєнних газет.
