На вулиці С.Бандери №5 знаходиться житловий будинок, де у міжвоєнний період проживала родина Ліхтенбергів.
Це прізвище мені траплялось не раз у спогадах жовківчан — і Шимона Самета, і Зутри Рапопорта. Навіть є стара фотографія цього будинку в книзі пам’яті. Тож вирішив порівняти її з сучасною – й що цікаво: фасад майже не змінився.
Власником дому був Вольф (або Вільгельм) Ліхтенберг, знаний у місті інженер і присяжний геометр. Його називали просто — Інженер. Народився він у 1898 році в родині Ізраеля Іцхака Ліхтенберга. Вольф був енергійним, діяльним чоловіком із глибоким внутрішнім світлом, одним із перших єврейських інженерів у Жовкві. Він належав до Юденрату — єврейської ради, створеної під час німецької окупації, і активно працював у громаді. Його ім’я згадується в офіційних переліках експертів, присяжних землемірів, експропріаторів — у документах з 1921, 1926, 1930 і 1932 років. Так, у 1921 році Апеляційний суд у Львові затвердив офіційний список експертів для оцінювання майна та земель, що підлягали експропріації — зокрема, для потреб залізниць, водних шляхів та регуляції річок. Це було передбачено рядом нормативних актів ще з часів Австро-Угорщини. До списку, поданого намісництвом Галичини, потрапили фахівці з різних міст. І серед них — Вольф Ліхтенберг із Жовкви, зазначений як цивільний геометр та міський архітектор міста Віктор Юффе.
8 жовтня 1926 року Ліхтенберг склав державну присягу на геометра. Працював над кадастровими планами, проєктами залізничних і водних шляхів. Зокрема, у брошурі, опублікованій Міністерством внутрішніх справ у 1932 році під назвою « Список присяжних землемірів, уповноважених згідно із Законом від 15 липня 1925 року виконувати землемірні роботи по всій країні », містить 833 імена присяжних землемірів, які отримали це звання до 1 вересня 1932 року. Були вказані не лише імена осіб, але й місцезнаходження їхніх офісів та дати складання присяги. Серед імен і Вольф Ліхтенберг.
Та за всією цією «офіційністю» — була людина з великим серцем. Він узяв на виховання молодого сироту — брата своєї дружини Ізія Загера, дав йому можливість навчатися в гімназії, а згодом і в Політехніці. Коли той одружився — прийняв молодят до свого дому.
Ліхтенберг був сіоністом, але не революціонером. Його сіонізм був внутрішнім — у читанні газет, роздумах, підтримці єврейської молоді, участі в культурних товариствах. Він не виступав із трибун, але допомагав будувати сцену для драматичного гуртка Маєра Мельмана.
Зі спогадів: середнього зросту, кучерявий, обличчя невелике, живе. Умів доводити справу до кінця.
У нього було як мінімум двоє дітей. Син Реувен (він же, ймовірно, Ромек) навчався в Празі, а згодом у Хайфі в Техніоні. Працював інженером у «Солель-Бонех» і долучився до єврейської організації в Ізраїлі товариства вихідців із Жовкви (на фото перший зліва). Інший син — Едмунд (Едик), згадується у переліку вцілілих євреїв Жовкви з понад 70 осіб (книга Г. Таффета Знищення жовківських євреїв). Він емігрував у 1945 році зі Львова до Канади. Серед 20 аркушів із іменами є також і його Едмунд Ліхтенберг, на жаль без жодних інших даних (вік, місто, тощо).
Дружина — Розалія Ліхтенберг — активна учасниця студентських організацій. Її фото з іншими учасницями 1937 року збереглось у книзі пам’яті «Сефер Жовква» (третя сидить зліва).
Самого Вільгельма вбили у 1944 році, під час Голокосту не у рідному місті, а в Жуховці (Польща) У матеріалах Яд Вашем збереглася його фотографія та свідчення на івриті сина Реувена.
Будинок Ліхтенберга і досі стоїть на розі. Проходиш повз — і не здогадуєшся, яка історія ховається за фасадом. Тепер своїм завданням бачу з'ясувати історію будинку Ощадбанку😉
Спочатку я вважав, що вілла Ліхтенберга була, де нинішній Ощадбанк. Будинок дуже схожий. Однак один коментар у соціальних мережах від п. Тетяни Кравець змусив засумніватися та остаточно переконатися, що моя попередня гіпотеза була хибною.😉
Немає коментарів:
Дописати коментар