Наведені статистичні відомості про населення Жовкви від 1787 р. до 1910 р. засвідчують спершу певну стагнацію в його прирості (1787–1862 рр.), а згодом стрибкоподібне зростання (1880–1910 рр.), що пояснюється модернізацією всіх сфер життя галицького соціуму, яка була спричинена промисловим розвитком краю.
Чисельність мешканців міста збільшувалася насамперед за рахунок українців, кількість яких зросла протягом 1862-1921 рр. на 1 375 осіб (205 %), тоді як поляків на 1 026 (97 %), а євреїв - на 1 058 (40%). У цей період пропорцiйнiсть між кількісними показниками місцевого населення за етнічною належністю змінюється в напрямку збільшення української частки, натомість єврейська зменшується, однак чисельно й далі домінує. Таку тенденцію, зокрема, відображають дані переписів останньої чверті XIX - початку ХХ ст. (табл. 2)
Ця етнічно-конфесійна структура в різних частинах міста була неоднаковою. Так, згідно з інформацією, наведеною в табл. 3, 1890 р. в середмісті юдеї кількісно перевищували християнське населення в сім разів. Вони заселяли північно-східні та південно-східні приринкові парцелі, а також дільницю південніше Львівської вулиці. У плані домінування євреїв етнотопографія середмістя Жовкви, як і інших міст Галичини, залишалася незмінною до середини ХХ ст.
Євреї також складали бiльшiсть населення Львівського та Туринецького передмість (українці (греко-католики) - на широкому та Глинському передмістях і у Винниках). Представників цієї національності в Жовкві було багато віддавна. Як дізнаємося з інвентаря поголовного податку 1 січня 1765 р., в місті налічувалося 1 815 юдеїв: у середмісті - 1 185 (65,28 %), на Краківському (Глинському) - передмісті - 133 (7,32 %), а Туринецькій вулиці та Львівському передмісті - 497 (27,38 %). За відомостями військових конскрипційних переписів населення, в Жовкві 1799 р. мешкало 2 200 (49,67 %) євреїв, 1816 р. - 1 702 (44,62 %), а 1824 р. - 1 657 (43,26%). У статистично-
топографічному описі Жовківського циркулу 1811 р. вказано 4 048 жителiв мiста, з них 1 704 юдеї (42,09%), 1 493 греко-католики (36,88 %), 836 римо-католиків (20,65%) та 15 протестантів (0,37 %). Ці цифри менші, ніж у поголовному реєстрі 1765 р., проте й вони фіксують великий відсоток юдеїв у порівнянні з християнами греко-католицького та римо-католицького вiровизнань. На середину XIX ст. частка євреїв у Жовкві вже перевищила 50% (див. табл. 2).
Кількісне співвідношення між окремими національними групами Жовкви міжвоєнноï доби можна визначити за допомогою державного перепису 1921 р. Однак наведена в ньому статистика насправді не відображає реальноï картини, оскільки дані рубрик «національність» та «рідна мова» зазнавали масового спотворення польськими переписними комісарами (з політичною метою). З огляду на недостовірність цієї інформації ідентифікації мешканців міста використовуємо віросповідний критерій. Отже, якщо вважати, що римо-католики - це поляки, греко-католики — українці, а юдеї - євреї (усвідомлюючи, звісно, що ці поняття повністю не збігаються), то етнічний склад населення Жовкви 1921 р. був таким: римо-католиків - 2 080; греко-католиків - 2 045; юдеїв - 3 718; євангелістів - 21, православних - 3 (див. табл. 2). Перепис 1931 р. не містить відомостей про етнічну належність жителів міста. Наступні дані цього типу подає вже німецька статистика: восени 1941 р. в окупованій Жовкві нараховувалося 4 686 (44,0 %) євреїв; 3 539 (33,2 %) українців, 2 347 (22,0%) поляків, 50 (0,5 %) - німців, 20 (0,2 %) - росіян; шість - швейцарців та п'ять - чехів.
Національний склад населення міста після Другої світової війни докорінно змінився. Внаслідок винищення євреїв нацистами 1943 р. та вимушеного переселення поляків до Польщі в 1944-1946 рр., серед місцевого люду почали переважати українці. Кількість жовківчан зростала за рахунок переселенців з околиць Любачова й Томашова. Решта новоприбулих - це здебільшого українція з УРСР та інших республік СРСР, котрі потрапили до міста в процесі його радянiзації. Це військові, службовці, робітники, представники інтелігенції, які уособлювали радянську владу.
Джерело тексту: Атлас українських історичних міст. Т.3. Жовква. - Львів, 2016. -С.19-21.
Немає коментарів:
Дописати коментар