Історія братів Єшаї та Берла (Бені) Бергштейнів є однією з багатьох трагічних, але водночас вражаючих історій єврейських родин, чиї долі були назавжди змінені Другою світовою війною. Вона поєднує в собі довоєнний світ єврейського підприємництва Галичини та Люблінщини, жахіття Голокосту в Жовкві, втрату майже всієї родини й подальше відродження життя на іншому континенті.
Коріння родини Бергштейнів походило з містечка Красноброд на Люблінщині. Батько братів, Рафал (Рафаель, Рефуель) Бергштейн, народився 1885 року в сім’ї Шломи Бергштейна та Сури Каснер. У 1904 році він одружився з Естерою Адер із Томашова-Любельського.
Родина Адерів належала до найбільш шанованих і заможних єврейських сімей Томашова. Брат Естери, Юдель Адер, був власником великої лісопильні та одним із провідних діячів місцевої єврейської громади. Не дивно, що й сам Рафал пов’язав своє життя з деревообробною промисловістю, ставши співвласником лісопильного підприємства на околиці Томашова.
У родині народилося кілька дітей. Найстарший син Абрагам, який з’явився на світ у 1905 році, одружився з Фрейдою Брітвіц із Жовкви, донькою місцевого підприємця Залмана Брітвіца. Після одруження Абрагам оселився в Жовкві, де також займався деревообробним бізнесом.
Дочка Хана, народжена 1913 року, вийшла заміж за Аківу Цимермана із Жовкви. Молодші діти: Гітель, Єшая та Берл залишалися разом із батьками в Томашові.
Початок Другої світової війни восени 1939 року змусив тисячі єврейських родин шукати порятунку на схід від новоствореного німецько-радянського кордону. Серед них були й Бергштейни.
Родина залишила Томашів і перебралася до Жовкви. Тут уже мешкав старший син Абрагам, тому місто стало природним місцем для пошуку прихистку. До Жовкви прибули не лише найближчі родичі, а й численні члени великої родини з Томашова та Красноброда.
Коли радянська влада наказала біженцям відійти далі від прикордонної смуги, Бергштейни тимчасово переїхали до Козови біля Тернополя, однак згодом повернулися до Жовкви.
Частина їхньої родини уникла нацистського винищення лише тому, що була депортована радянською владою до Сибіру. Інші ж залишилися на територіях, які невдовзі опинилися під німецькою окупацією.
Після нападу Німеччини на Радянський Союз у червні 1941 року Жовква була окупована нацистами. Для єврейського населення міста це означало початок систематичного терору та знищення.
Родина Бергштейнів зазнала страшних втрат. Естера Бергштейн померла у 1942 році. Того ж року була вбита дочка Хана разом із чоловіком Аківою Цимерманом та їхнім трирічним сином Яковом. Наприкінці 1942 або на початку 1943 року загинув і глава родини Рафал Бергштейн. За наказом німецької влади він з’явився на ринку Жовкви разом з іншими євреями. Звідти людей вантажівками вивезли до місця страти.
Не пережили Голокост і багато інших родичів: сестра Естери Гітель, її батьки, мати Рафала, один із його братів із дружиною та п’ятьма дітьми.
Практично вся велика родина була знищена. Особливо драматичною стала доля старшого брата Абрагама. Під час ліквідації жовківського гетто він переховувався разом із вісьмома або дев’ятьма родичами в підвалі будинку літньої жінки, знайомої родини. Схованка знаходилася через вулицю від їхнього помешкання.
До цієї групи певний час входили також Єшая, Берл і ще один чоловік - утікач із табору примусової праці.
Однак молодші брати дійшли висновку, що переповнена схованка є надто небезпечною. Вони залишили її та почали шукати інше місце порятунку.
Невдовзі їхні побоювання підтвердилися. Схованку було викрито, а її мешканців розстріляно. Серед загиблих був і Абрагам Бергштейн.
Після виходу зі схованки брати опинилися перед смертельною небезпекою. У будь-який момент їх могли впізнати, видати або затримати.
Зрештою вони знайшли прихисток у будинку жовківської родини Астманів.
Там уже переховувалася Фріда Орнштейн із Коломиї разом із сином Хаїмом та дочкою Гелею. Використовуючи підроблені документи, вони видавали себе за фольксдойчів.
Саме Фріда Орнштейн погодилася сховати братів Бергштейнів. Завдяки її рішучості та сміливості Єшая і Берл пережили окупацію. Вони залишалися в укритті до літа 1944 року, коли Жовкву було звільнено від німецької влади.
Після війни брати повернулися до рідного Томашова-Любельського. Разом з іншими вцілілими вони оселилися в будинку, який до війни належав їхньому батькові. Помешкання знаходилося неподалік радянської комендатури, тому вважалося відносно безпечним у складних післявоєнних умовах.
Проте повернення додому не могло повернути минуле. Від великої родини, яка колись об’єднувала кілька поколінь підприємців і громадських діячів, залишилося лише кілька вцілілих.
Молодший брат Берл, відомий також як Бені або Бенджамін Бергштейн, у 1945 році переїхав до Бєльська, а потім до табору для переміщених осіб Фернвальд у Німеччині.
У 1949 році він емігрував до Сполучених Штатів Америки. Спочатку працював у швейній промисловості Нью-Йорка, а згодом оселився в Аризоні.
У 1951 році Бенджамін одружився з Єттою Дістенфельд, уродженкою села Підліпці біля Тернополя, яка також пережила Голокост. Подружжя виховало трьох дітей: Рене, Леонарда та Девіда.
Берл Бергштейн помер 22 березня 2011 року у місті Фаунтейн-Гіллз, штат Аризона.
Його брат Єшая, який після війни став відомий під ім’ям Сем Бергштейн, також оселився у Нью-Йорку. Спочатку працював на фабриці, потім мав власний магазин, а згодом став кравцем.
Він одружився з Магдою (Міріам Гіттель) Спіцер - уродженкою угорського Мішкольца, яка пережила концтабір Аушвіц. У подружжя народилося троє дітей: Естер, Рут і Рафаель Цві.
У 1968 році Сем придбав кравецьку крамницю на Нижньому Іст-Сайді Нью-Йорка та розширив її. Цей сімейний бізнес продовжив існування і після його смерті, ставши символом відновлення життя після катастрофи Голокосту.
Історія братів Бергштейнів є водночас історією Жовкви в роки Голокосту. Вона нагадує про те, що місто стало прихистком для багатьох єврейських біженців із окупованої Польщі, але водночас перетворилося на місце масового винищення людей.
Із великої родини підприємців, яка до війни володіла лісопильнями, займалася торгівлею деревиною та була важливою частиною єврейського життя Томашова і Жовкви, вижили лише одиниці. Проте завдяки Єшаї та Берлу Бергштейнам родинна історія не обірвалася. Їхні діти та онуки стали живим продовженням пам’яті про покоління, знищене Голокостом.
Доля братів є ще одним свідченням того, наскільки тісно були пов’язані між собою єврейські громади Томашова-Любельського, Красноброда та Жовкви, і наскільки великою була людська ціна війни для цих міст.
Немає коментарів:
Дописати коментар