У одній заокеанській діаспорній газеті "Свобода"1938 року вдалося віднайти цікаву кримінальну замітку, головним героєм якої є чоловік на прізвище Бандера.
Газета повідомляла, що в окружному суді у Львові розглядалася справа урядовця секретаріату міського суду в Жовкві - Вл. Бандери, студента Львівського університету. Його звинувачували в тому, що він відклеював з актів стемплеві значки та замінював їх уже використаними. Збитки державної скарбниці оцінили у 82 злоті.
На перший погляд звичайна кримінальна хроніка міжвоєнної доби. Але особливу увагу привертає особа обвинуваченого.
У 1938 році молодший брат Степана Бандери - Василь Бандера (1915–1942) був студентом філософського факультету Львівського університету. Відомо також, що для утримання себе під час навчання він працював на різних посадах. Саме тому виникає питання: чи не є згаданий у газеті «Вл. Бандера» майбутній діяч ОУН і брат Провідника?
За це припущення промовляють одразу кілька фактів:
• прізвище Бандера є відносно рідкісним;
• в газеті вказано лише ініціал «Вл.», який міг означати Василь;
• особа була студентом Львівського університету;
• події відбувалися саме у 1938 році, коли Василь Бандера ще навчався у Львові.
Водночас наразі немає документальних доказів, які б однозначно підтверджували цю тотожність. Не виключено, що йдеться про іншу особу з таким самим прізвищем. Цікаво й те, що восени 1938 року Василя Бандеру польська влада ув'язнила в концтаборі Береза Картузька за його політичну діяльність в ОУН.
Тому сьогодні можемо говорити лише про історичну гіпотезу, яка потребує подальших пошуків у судових актах Жовкви, студентських списках Львівського університету та польській пресі того часу.
Можливо, саме архівні документи колись дадуть відповідь на питання: чи працював молодший брат Степана Бандери у Жовківському міському суді та чи справді він був героєм цієї незвичної судової справи?
Додаткова інформація:
12 лютого 1915 року у с. Старий Угринів народився Василь Бандера –дитина о. Андрія та Мирослави з дому Ґлодзінських; молодший брат Степана Бандери.
Закінчив Стрийську українську гімназію, агрономічні курси Львівської політехніки у Дублянах, студіював філософію у Львівському університеті.
Член ОУН, восени 1938 р. був ув’язнений у польському концтаборі у Березі Картузькій за промову на студентських зборах з критикою шовіністичної політики польської влади. Після розпаду Польщі Василь повернувся до Львова, у жовтні переїхав до Кракова разом із братом Степаном, поселився на вулиці Страшевського, виконував доручення ОУН. У серпні 1940 р. у Кракові вінчався з Марією-Мирославою Возняк-Ґлодзінською (родичка Бандери по бабці, старша сестра Люби Возняк-Лемик, дружини Миколи Лемика).
1-3 травня 1941 р. Василь Бандера був учасником Другого Надзвичайного великого збору ОУН. З початком німецько-радянської війни працював у відділі пропаганди ОУН у Станіславі (нині Івано-Франківськ). Після проголошення відновлення Української Держави 30 червня 1941 очолював Службу безпеки обласного проводу ОУН у Станіславі (Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 15).
14 вересня 1941 р. гестапо заарештувало Василя Бандеру разом з вагітною дружиною (через кілька днів німці відпустили її з в’язниці). Знайшлася у молодих дочка Одарка, яку батько так і не побачив.
Після двох місяців допитів у Станіславові, які проводив сам шеф станіславського ґестапо Кріґер, була в’язниця у Львові (на вулиці Лонцького), через кілька місяців його перевезли у Краків і ув’язнили в тюрмі Монтелюпих. 20 липня 1942 року німецька поліція безпеки з Кракова направила в концентраційний табір Аушвіц (польське Освєнцім) двадцять три бандерівці, німці називали їх «Бандера-групе». Вони отримали номери від 49721 до 49744. Першим із них у таборі був зареєстрований Василь Бандера, студент філософії, брат Степана Бандери.
В Аушвiцi бандерівці працювали на будівництві, Борис Вітошинський пригадував, що йшли дощі, часом було слизько. Василя змусили вивозити цемент на підмерзлу гору. Він падав, цемент з возика виливався на нього, його вже було не впізнати… Знущалися не гітлерівці, а таборові прислужники поляки-фольксдойчі. Братові провідника ОУН поламали ребра, вибили зуби, понівечили обличчя. Нам забороняли допомагати йому, відпихали. Оберкапо Юзеф Краль із Сілезії, капо Францішек (Сташек) Подкульські з Перемишля, Болек Юзіньскі обсипали Василя цементом i занурювали у бочці з водою.
Пізніше Василя Бандеру відвезли у «кракенбав» (шпиталь) – місця остаточного знищення людини. Там 21 липня 1942 р. помер в’язень номер 49721. Тіло 27-річного Василя Бандери було спалене у крематорії.
на світлині замітка з газети Svoboda 1938 United States
Немає коментарів:
Дописати коментар