У невеликому галицькому містечку Жовква сталася подія, що водночас і розчулила, і викликала усмішку. Про неї згадує у своїй книзі письменник С. Майзельс.
Річ ішла про смерть великого німецького поета Йоганн Вольфганг фон Ґете, яка, як відомо, настала ще у 1832 році. Проте у Жовкві ця звістка викликала несподівану реакцію… аж у 1932 році.
Одної суботи місцевий рабин, Гірш Хаес, людина освічена й начитана, довідався з часописів про смерть Ґете. Звістка глибоко його засмутила. Можна припустити, що інформація у часописі була присвячена найвірогідніше 100 річчю з дня смерті поета. Під час богослужіння вірні помітили пригнічений настрій свого духовного провідника і поцікавилися причиною.
Рабин, зітхаючи, відповів коротко: «Ґете помер».
Ці слова були зрозумілі для нього, але зовсім не для громади. Більшість присутніх ніколи не чула про великого поета. Відтак люди дійшли природного для себе висновку: йдеться про якогось визначного рабина.
Вістка миттєво облетіла божницю: «Рабин Ґете помер!». Її передавали з уст в уста з щирою побожністю і сумом. Невдовзі вже ціла громада оплакувала «рабина Ґете», якого ніхто не знав, але якого всі почали вважати великим духовним авторитетом.
Ця історія є яскравим прикладом того, як різні світи: традиційний і європейсько-інтелектуальний, інколи перетинаються у найнесподіваніший спосіб. І водночас нагадує: навіть непорозуміння може об’єднати людей у щирому почутті спільного переживання.
Джерело: газетна замітка 1932 року.
Немає коментарів:
Дописати коментар