Жовква, моє відчужене місто
Рахель Кальдор (Ейхл), адаптований переклад
Моє місто в краю чужому, ти мені таке близьке,
В тобі — світло ранку й роси, в тобі весни моє життя юнацьке.
Ти джерело стародавньої слави, Гаонім вийшли з твоїх брам,
Ти велична синагога, де кипів народу храм.
Молодь в тобі повставала, з діаспори вирвана в мить,
Її очі до Сіону — там свобода й правда світ.
Вона прагнула змін у слові, у праці, у долі новій,
Йшла на гарт тіла й духа — для життя оновлених мрій.
Та чому ж ти став ворожим, вигнанців своє місто здав,
За один лиш день змінився — чужим, жорстоким ти поставав.
Ти наситився кров’ю мучнів, що загинули в стражданні,
Ти відмовив притулку дітям, їхнім батькам у вигнанні.
Моє місто — місто жаху, місто зради і пітьми,
Де погасло сонце світле в найстрашніші з тих годин.
Коли старців, жінок і немовлят, безвинних,
Гнали стадом до різні — у терпіннях невимовних.
І тому ти зруйнувалась, Жовкво, й більше не жива,
Поки знову не заграє сонце й не воскресне твоя слава.
Лиш могила спільна страшна, братська, темна, мов земля,
Серця струсує й лякає — мов жахлива доля твоя.
Немає коментарів:
Дописати коментар