Осінь 1938 року. На вузькій, завжди жвавій вулиці Жовківській, що веде до Львова, вирувало життя: базарні крамарі гукали покупців, під аркадами ховалися від дощу перехожі, а крізь місто безупинно сунули вози й автомобілі.
Того дня сюдою саме їхав вантажний самохід із Сокаля до Львова. За кермом був шофер Чайковський, поруч — помічник Завадка, а також співвласник автомобіля Райхман та конвойний Дінер. Машина, завантажена товарами, рухалася швидко, аж раптом щось пішло не так.
На повороті колеса зірвало з дороги, і важкий самохід врізався просто в аркади — старі склепіння, під якими мешканці звикли шукати притулку від сонця чи дощу. Гуркіт був такий, що здавалося, ніби в центрі Жовкви стався землетрус. Камінь сипався на бруківку, люди з криком розбігалися.
Удар був страшний: аркади пошкоджені, а всі четверо пасажирів — Райхман, Чайковський, Завадка та Дінер — зазнали поранень. Їх винесли з-під розбитого автомобіля й доправили до шпиталю.
Місто ще довго обговорювало цю катастрофу. Одні дорікали необережності шофера, інші говорили про технічну несправність. Та головне — старовинні аркади, окраса вулиці, зазнали ушкоджень, а люди вкотре переконалися, що нові машини приносять не лише зручність, але й небезпеку.
Так осінь 1938 року залишила Жовкві ще одну темну історію — про вантажівку, що з гуркотом увірвалася в саме серце міста.
Правда №44 від 30.10.1938
Немає коментарів:
Дописати коментар