Жовква прокинулася одного ранку від новини, що сколихнула і військових, і мирних мешканців. У квартирі на одній із вулиць міста було знайдено мертвим вахмістра уланів Стефана Ротермана.
Події тієї ночі виглядали, мов уривок з драми. Ротерман повернувся додому пізно, уже після опівночі. Перед дверима його чекала дружина. Вона вчинила скандал, лаяла його й відмовилася впустити до мешкання. Тоді вахмістр, у пориві злості, розбив шибу й видерся досередини крізь вікно.
Невдовзі дружина, налякана його поведінкою, прийшла до касарні та заявила інспекційному старшині, що її чоловік «авантурується». Старшина вирушив на місце — і знайшов страшну картину: Ротерман лежав на долівці, з простріленою головою.
Хто натиснув на курок?
Чи то був сам він, у нападі відчаю після сімейної сварки? Чи, може, в помешканні тієї ночі відбулася інша сцена — кривава і таємнича, яку хтось намагається приховати?
Поліція взялася за слідство. У місті тим часом ширилися найрізноманітніші чутки: одні говорили про ревнощі дружини, інші — про борги, ще інші натякали на темні справи серед самих уланів.
Але відповіді так і не прозвучало. Жовква лишилася з питанням, яке повторювали ще довго:
«Ротерман — самогубець чи жертва?»
Діло №112 від 25.05.1937

Немає коментарів:
Дописати коментар