Березень 1938 року.Жовква. У цей час відбулася подія, яка на довгі тижні стала темою для розмов на базарі та у корчмах.
Пізнього вечора вулицями міста йшов учитель Ернест Глівінський. Людина поважна, знана у Жовкві як педагог і громадянин. Але того дня він став жертвою несподіваного нападу.
На нього наскочили двоє молодиків — Іван Костик та Михайло Щирий. Чого вони хотіли — грошей, помсти чи просто п’яної забави,залишилося неясним. Та коли удари й погрози посипалися на вчителя, він несподівано вчинив опір.
Глівінський мав при собі револьвер. У відчаї й захищаючи власне життя, він вихопив зброю і зробив кілька пострілів. Кулі поранили нападників. Їхня відвага розвіялася миттєво — крики й кров зупинили напад, і місто дізналося про сутичку вже наступного ранку.
Новина швидко поширилася: «Учитель відстрілювався від бандитів!» Одні казали, що це геройська оборона, інші зітхали: «До чого ж ми дожилися, коли педагог мусить ходити зі зброєю, наче жовнір…»
Поліція зафіксувала інцидент і розпочала слідство. Проти нападників були висунуті обвинувачення, а щодо вчителя — офіційно визнали, що він мав право боронити власне життя.
Так Жовква отримала ще одну темну історію, в якій мирний педагог став стрільцем, а нападники жертвами власної зухвалості.
Правда №13 від 27.03.1938
Немає коментарів:
Дописати коментар