Жовква, кінець листопада 1934 року. Містечко готується до зими: крамниці прикрашені тканинами, на базарі ще шумить торгівля, подекуди йде перший сніг.
Саме в цей час місто сколихнула новина: у крамницю «блаватних товарів» фірми Цобель, знану на всю Жовкву й довколишні села, вдерлися злодії. Магазин славився дорогими тканинами – від простого полотна до модних шовків і тонких сукон. Ті, хто мав трохи грошей чи готувався до свят, йшли саме сюди.
Вночі зловмисники зламали двері, проникли всередину і винесли товарів на фантастичну для того часу суму – 20 тисяч злотих. Для пересічного жовківського мешканця така цифра звучала неймовірно: за ці гроші можна було купити не одну кам’яницю в центрі міста)).
Крадіжка швидко стала темою №1 у найвідвідуваніших місцях міста (корчмах, на ринку та біля релігійних споруд). Люди сперечалися: чи то приїжджі злодії, чи свої? Чи хтось підказав їм, де лежить найдорожчий крам? Одні шепотіли, що це могла бути організована банда зі Львова, інші підозрювали місцевих, бо надто добре знали, що і де зберігалося.
Поліція розпочала слідство, обшукувала склади й перевіряла перекупників. Але тканини, на відміну від грошей чи коштовностей, легко розійшлися по руках. Минали тижні, а винних так і не знайшли.
Для фірми Цобель ця крадіжка стала ударом – і фінансовим, і моральним. Але для мешканців Жовкви історія перетворилася на легенду: «темну історію» про злодіїв, які винесли з-під самого носа поліції цілі стоси багатства, та ще й так, що їхніх слідів не вдалося відшукати.
З тих пір у місті довго ще казали:
— Як зникло щось у хаті, то, певно, «цобелівські» злодії знову десь близько…
джерело: Правда №47 від 25.11.1934
Немає коментарів:
Дописати коментар