Трагедія у касарні уланів
На початку літа 1934 року Жовква жила звичним ритмом прикордонного містечка. На вулицях можна було часто побачити військових у відпустці: місто було домівкою для уланів – гордості польського війська, вершників у розкішних мундирах, символу військової сили й дисципліни.
Але на початку червня в цих стінах сталася трагедія, яка назавжди затьмарила спокій містян.
Улан Рокут, перебуваючи в казармі, узявся до револьвера. Кажуть, він «бавився» зброєю, показуючи товаришам, як вправно може крутити її в руках. Мить необережності – і постріл. Куля влучила просто в його товариша, улана Яна Маршалка.
Смерть настала миттєво.
Казарма завмерла. Сміх і жарти, що ще хвилину тому лунали поміж солдатів, перетворилися на шоковане мовчання. Молодий улан, який мав перед собою усе життя, загинув не на полі бою, не в сутичці з ворогом, а через необережність свого товариша.
Звістка швидко облетіла Жовкву. У місті шепотілися: як таке могло трапитися серед військових, які щодня вправлялися у дисципліні? Чи був це справді нещасний випадок, чи за «бавленням револьвером» крилася прихована сварка?
Офіційні повідомлення називали подію «трагічним випадком», але для мешканців вона стала ще однією темною історією Жовкви. У казармі ще довго пам’ятали той день, коли безглуздий постріл забрав життя Яна Маршалка, а над містом зависла тінь сумніву й страху перед тим, як близько може підкрастися смерть навіть у мирний час.
Немає коментарів:
Дописати коментар