Уявіть собі маленького хлопчика на вулицях довоєнної Жовкви. Його звали Тедді Рауш. Він жив у родині євреїв, ходив до школи, грався на площі Ринок. Його світ був сповнений сміху, запахів маминої кухні й голосів друзів — до того дня, коли почалася війна.
17 вересня 1919 року в Жовкві, що тоді була частиною Польщі, народився Тедді Рауш. Його життя — це історія боротьби, втрат, незламності та нових початків. Документи та свідоцтво про народження зникли, коли речі вкрали з намету під час війни в Європі. Але пам’ять Тедді — жива.
Його родина — приклад цілого покоління, яке втратило майже все. Батько, Авраам, 1888 року народження, ймовірно, походив з того ж міста. Мати, Іда Астман, освічена жінка, що знала кілька мов і працювала в нотаріуса, походила з більш перспективної родини, яка жила в цьому районі протягом багатьох поколінь. Брати й сестри: Бернард, який врятувався у Парижі й помер у поважному віці в Аргентині; Джента, яка разом із родиною загинула в Аушвіці; Хенок (Анрі), убитий в Освенцімі у 1942; Циві — розстріляна разом із батьками в лісі біля Жовкви.
Тедді залишив рідне місто у 1936-му й дістався Парижа, де його брати вже працювали кушнірами. У 1938 році, передчуваючи лихо, втік до Нью-Йорка — без квитка, переодягнувшись у матроса. 4 дні у тісній каюті з португальцями, мізерне харчування, конфлікт через склянку води — і нарешті свобода на Стейтен-Айленді.
Після війни він одружився з Ліліан і в 1947 переїхав до Аргентини, де працював кушніром до 1991 року. Його історія збереглася завдяки доньці друга — Карен, яка в 2010-х приїхала до Аргентини, щоб записати інтерв’ю про життя двох друзів з Жовкви, що змогли вижити, зберегти гідність і пам’ять. Свого часу Жовква була справжнім осередком єврейського життя, де поруч жили ремісники, вчені, торгівці, кушніри… Ці люди — як і родина Тедді — з часом опинилися по всьому світу: в Парижі, Нью-Йорку, Аргентині, Уругваї… Хтось врятувався, хтось загинув. Але кожен з них ніс із собою частинку Жовкви — її запахи, мову, пісні, звичаї, жарти, їжу і пам’ять.
Жовківський люд був розкиданий по світу, але їх єднало спільне коріння, гіркий досвід ХХ століття і дивовижна внутрішня сила. Сьогодні це епічна історія жовківської взаємодопомоги на прикладі Тедді Рауша. Так, потрапивши до Парижа Тедді певний час проживав на квартирі своїх братів; у компанії іншого жовківчанина Джека Розенфельда відправився у США; там він пішов жити подружньої пари Коулерів із Жовкви і на кінець в Аргентині познайомився з іншим жовківчанином Бруно Темпельсманом, з яким тривалий час мав спільні бізнесові справи. Це не просто біографія. Це історія покоління. Це голос Жовкви, що лунає з різних кінців світу. Незадовго до свого 101-го дня народження Тедді Рауш поділився спогадами зі своїм сином, у яких з теплом та любов'ю пригадував рідне місто. Сьогодні Тедді Рауш — символ пам’яті та примирення. Його життя — це голос тих, кого знищили, але чия історія живе.
батько Авраам
Це більше, ніж просто історія одного життя. Це частинка великого єврейського минулого Східної Європи — з усіма трагедіями та неймовірною силою духу.
Немає коментарів:
Дописати коментар