Михайло Сухий
ЯК ЦЕ БУЛО В ЖОВКІВСЬКІМ ПΟΒΙΤΙ
Спомини за 25-ліття
З минулого Жовкви, 1930.
Про хороших і поганих українців, що творили історію Жовківського краю на початку ХХ ст.
#Мультикультурний_світ_Жовкви
"Чверть століття, здається, час недовгий, але полишає масу споминів і вражень у кожної людини, а тим більше одиниці, що брала в життю активну участь. І наша Жовківщина за останніх 25 років пережила багато, змінилася основно і глибоко з кожного погляду. Сягаючи до моїх споминів хочу подати тут характеристику людей, що на просвітнім перелозі краяли перші скиби певним твердим череслом.
Перед 25-ти роками всі наші діяльні громадяни творили один фронт без огляду на різниці політичних переконань. Загально вживалася назва »руский»,-кожний розумів під тим словом, що почував в серці: одні народній, український, інші русскій, російський. Ясної національної свідомості було ще небагато, кожний сам добував собі свій світогляд. Одні воліли черпати все готове від сусідів і без труду розпливалися в російськім морі, -інші вчилися ідей Шевченка і перед ними зарисовувалося переконання про українську окремішність. Але з терміном «український» вихапувались тільки деякі більш відважні або, як їх називано, «загонисті». Нарід був цілком пасивний і ішов за своїми духовими проводирями. В Жовківщині більшість священиків зачислялася до староруської партії, тому й повіт мав славу москвофільського, але де був священник "народовець" ,там і громада ставала українська.
Довший час в жовківськім повіті політичну і культурну диктатуру держав д-р Михайло Король, адвокат в Жовкві. Це була визначна індивідуальність. Цінувала його висока інтелігенція, надзвичайно правий характер, любов народу та цілковита відданість народній праці. Народ мав велике довіря і пошану до його особи. Д-р Король зосередкував всі сили біля себе і рішучо диспонував з людьми о різних політичних напрямах. До цих піонерів, властиво штабовців д-р Короля належали: Перший, о. Йосиф Пелех, парох Сулимова, в ідеї чисто російській, інтелігентний, здібний, активний. Д-р Король знав його світогляд і ніколи не допускав навіть до проводу в повітових організаціях, а все був у відношенню до нього «дипломатичний». Другий, о. Йосиф Долошицький, парох Добросина і Кунина, се був гладкий чоловік, стояв на становищі русскій, але не стремів до російського моря. Свою ідею висловив раз на зборах, коли виринула дискусія про «адін народ» і о. Пелех бажав повалити верховний привід д-ра Короля: "Та де я Москаль я такий собі галицький кацапок". Третій, селянин Михальчук з Мервич це був тип селянина, що під впливом о. Пелеха став здібним русофільським агітатором, що посувався аж до нелегальних виступів - був русофіл-шовініст як і о. Пелех. Се були три головні стовпи русофільства. Побіч них були другі, але менше шкідливі в своїй незорієнтованости як: о. Кокотайло в Туринці, о. Дідицький в Мостах, оба інтелігентні і стояли на грунті галицької руськости.
По лінії д-ра Короля ішов також д-р Сильвестер Дрималик, але світогляд його означити трудно. Не брав він активної участи в політичнім життю. Не міг погодитися з назвою «український»,але давав щедрі датки на бурсу і помагав шкільній молоді. Неоцінені заслуги для повіта мав як лікар. Населення мало незвичайне довіря до його особи і знання і звало його «наш доктор».
Другий тип творили священики Холмщаки, котрі емігрували до Галичини з Холмщини перед насильним православем. Не мали вони вироблених національних поглядів і прихилялися до полонофільства. Але мали вони свідомість, що Русь що інше як Росія, і з часом дали приєднатися до праці на народній ниві, як о. Шелеметка в Бутинах і о. Володимир Мосевич в Двірцях. Хоч самі не мали організаційного хисту, то при допомозі інших діячів робили вилім в москвофільській твердині, якою уважалася Жовківщина.
Третій тип це народовці, сміливі борці за українську ідею. В політичній діяльності вони признавали політичний провід д-ра Короля, але поза тим вели свою ясну національну лінію. На першім місці стояв о. Іван Савчак, парох Замочку-небуденний тип патріота-економіста, визначався силою волі, певністю себе, витискав прямо свої ідеї на масах. Його села стали найкарнійшими в повіті. Перший організував каси і дав почни до будови читальняних домів. Другий діяч, це бувший ігумен ОО. Василіян о. Онуфрій Бурдяк-його темпераментні виступи в народній праці сягали і поза Жовкву: знаменито доповнялися з о. Савчаком. Третій був селянин Данило Мекелита з Бутин, кілька разів кандидат на посла по австрійського парламенту галицького сейму. Була це визначна індивідуальність. Знаменитий бесідник, що великим пробоєм, приповідками, трафляв в душу слухачів. Причинився в великій мірі до усвідомлення нас в повіті і поза повітом, був це незрізнаний діяч-організатор. Помер в силі віку. Селяни пошанували його памʼять поставили йому памʼятник зі своїх датків. До цеї групи належали дальше о. Володимир Утриско в Скваряві, вельми тактовний і карний член всіх установ, о. Саноцький в Мачишині, поважний чоловік, стояв на скристалізованій ідеї самостійности, о. Радецький, парох Мервич, ідеаліст, рухливий, брав активну участь в повітовій діяльності; о. Сінкевич, парох Кунина, свідомий і ідейний, підпомагав українські установи датками, бо слабе здоровля не дозволило на чинну участь. Є також люди, що іх звуть тихими патріотами, бо доля не дала їм вимови, поскупила організаційного хисту та меткості, але і ті уміють служити народній ідеї, до таких належали: о. Тимкевич в Желдци, о. Залітач в Жовтанцях, о. Омелянський в Бутинах, о. Подолинський в Деревні, о. Peшетилович в Мокротині, о. Мацюрак в Дорошеві. Своєю працею уміли защепити ідею самосвідомості народу і праця їх видала плоди.
Дещо пізніше виступав декан о. Юліян Гумецький, людина дистингована, правий характер, бесідник; в Любелі організує всі місцеві установи, будує читальняний дім з гарним сценічним уладженням, в Мостах Великих продовже організаційну працю. В повіті працюють дальше о. Банах в Глинську, о. Бирка в Желдці, о. Гоцький в Колоденці, що робить вилім серед москвофільства Куликівщини разом з о. Набаком з Нагорець, що в часі світової війни упав трагічно з рук Мадярів; в мостенськім куті працюв о. Лев Пясецький, спокійно, тактовно усуває москвофільство; в Зіболках о. декан Іван Пастернак.
В самій Жовкві від 1890-их років веде ріжносторонну діяльність. Володимир Данилович, скарбовий урядник, людина сильної волі, скристалізованих засад, хрустального характеру, великої жертволюбності, активний діяч у всіх ділянках та неструджений працівник. Все спокійний, тактовний, ввічливий, кожну хвилину чи поїздку використовував для народної справи. В Жовкві також працює здавна учитель Осип Пеленський, визначний і шановний педагог, член усіх жовківських товариств і нераз їх голова, повний молодечої енергії, яку вкладає в освіту і економічну працю; часто їздив по повіті за збірками, з великим умінням уладжував народні фестини.
З поміж народного учительства давної дати стояли на ідеї самостійності і в цім напрямку вели свою працю для виростаючих поколінь: Попович упр. школи в Жовтанцях, джентельмен, інтелігентний, ідейний, Рубель в Колодні, Григорій Флякевич в Бутинах, Васиян в Зіболках, Теодор Горнаткевич в Артасові.
З середнього учительського покоління заслугують на пошану Ілля і Анна Савчаки з Пристани. Часто давали сценічні вистави, що стягали селян з цілої околиці; гарні українські убрання і співи зі сцени промовляли в ті часи сильно в дрімучу душу народа. П. Олімпія Левицька в Желдці виховала цілий гурт карних і свідомих селян, що брали опісля участь у визвольних змаганнях. В Туринці працював Володимир Климко; в Бутинах Микола Климко, організатор каси і молочарні; в Кунині перші зерна украінства кидав Олекса Грабар, що поляг геройською смертю на Італійському фронті; організацією жіночого господарства займалася п. Марія Гораковська в Туринці.
З лікарів осіло двох в Мостах д-р Яків Невестюк і д-р Олійник, що поширювали ідеї українського радикалізму, але без успіхів.
Нелегко пригадати собі імена всіх заслужених, нелегко оцінити всю працю стільки ідейних одиниць. Нехай сі рядки будуть висловом щирого серця, яким автор сих спогадів обіймає всіх тих робітників на народній ниві, з якими довелося йому співпрацювати в часі отсього 25-ліття."
Немає коментарів:
Дописати коментар