Юзеф Станіслав Ланікевич (народився у 1847 році в Станіславові, помер 2 березня 1920 року в Перемишлі) – повстанець 1863 р., галицький діяч, староста у Снятині, Станіславові, Жовкві та Перемишлі, віце-президент Намісництва у Львові.
Юзеф Ланікевич був сином Олександра (1812-1863) та Роберти Кшечунович (народилася 1823). З жіночої сторони Юзеф мав «чисту» вірменську кров. Батько Юзефа, надвірний радник у Станіславові, Кракові та Львові, помер досить молодим у квітні 1863 року, залишивши трьох дітей: Юзефа та двох дочок: Роберту (1849 р.н.) і Йоанну (1851 р.н.).
31 жовтня 1872 року у львівській церкві св. Андрія, Юзеф одружився зі своєю близькою двоюрідною сестрою Теклею Констанцією Лисаковською (1850 р.н.), дочкою Феліції Кшечуновичівни , сестри його матері та Леопольда, власника Балігруда в Сяноцькому повіті. Таким чином, наречений і наречена мали не тільки спільних дідуся і бабусю, а й весь спільний рід станиславівських вірмен. Він і Текля мали двох дочок.
Невдовзі після трагічної загибелі свого батька Юзеф, якому не виповнилося шістнадцять років і він був учнем львівської гімназії Францішека Юзефа, вирушив до Королівства Польського для участі в Січневому повстанні. В армію вступив 29 серпня 1863 р. Він закінчив свою службу 18 січня 1864 року, «ревно виконуючи свої обов'язки з усією вчасністю, а також присутністю духу; хоробрий у бою».
Запаморочлива кар'єра державної служби
У 1870-х роках Юзеф Ланікевич був чиновником у Живці, Косові та Коломиї. Він успішно піднімався по службовій і громадській кар’єрі, займаючи посади: бурмістра Снятина (1877-1879), комісар старости в Коломиї (1879-1882) і Перемишля (1883-1887), староста Станіславова (1889), повітовий староста в Жовкві (1890-1895), віце-президент Крайової шкільної ради (1896-1897), окружний староста в Перемишлі (1898-1910), віце-президент намісництва у Львові (1910-1911) і голова тимчасового добромильського правління (1912-1914). У 1914 році повернувся до Перемишля, де працював комісаром міста до 5 листопада, коли залишив посаду через погіршення стану здоров’я.
У 1893 р. Юзеф Ланікевич, «чоловік шляхетний, сповнений громадянського почуття, шанований і улюблений широким загалом, щиро популярний у народі» (Kraj, 1893, nr 45) балотувався на виборах до Державної Ради від Жовківсько-Равсько-Сокальського повіту, які успішно виграв, незважаючи на те, що його кандидатура з’явилася в останню хвилину, не кажучи вже про відсутність виборчої кампанії. Після свого обрання депутат зробив «пам’ятне зауваження». Газета Kraj, 1893, nr 45 писала наступне: «Наше суспільно-політичне життя в Галицькій землі неминуче потребує абсолютної єдності і злагоди між польською і руською народностями». Невдовзі він склав депутатські повноваження, а на перевиборах переміг український політичний діяч Анатоль Вахнянин.
Звання віце-президента Намісництва у Львові Ланікевич отримав після виходу у відставку, на яку сам претендував. Згадуючи цю «надзвичайну нагороду», Gazeta Lwowska нагадала, що нагороджений брав активну участь у повстанні 1863 року. На знак особливих заслуг він також отримав почесне громадянство Снятина, Станіславова, Коломиї та Жовкви. Була в Жовкві у 30- х роках ХХ ст. й вулиця Ланікевича, яка сьогодні має назву вулиця воїнів УПА.
Помер Юзеф Ланікевич 2 березня 1920 року в Перемишлі, де й похований на Головному кладовищі. «Ясний і швидкий розум, енергія, (…), велика здатність керувати, насильницький характер, але добре серце (…» (Ziemia Przemyska, 1920, nr 19). Можливо, саме його риси характеру та неординарність особистості вплинули на блискучу кар’єру та громадську активність цього видатного сина поляка та польської вірменської матері, видатної постаті, яка залишила незабутній слід в історії Галичини та нашого міста.
Немає коментарів:
Дописати коментар