Увага❗Новий матеріал.
Із спогадів дівчинки Анни Ліхтманн ( Темпельсман) із найбагатшої родини нашого міста в 30-х роках. Її батько батько Якуб Темпельсман був впливовим промисловцем Галичини із чималими статками в банку і нерухомістю. Однак доля родини склалася по різному. Про все помаленьку... До речі спогади Анни можна прочитати в нашій бібліотеці.
"Багато людей часто просили мене розповісти про те, що я пережила під час війни. Вони вважають, що важливо, аби ці факти стали відомими. Я не робила цього досі з багатьох причин. Не знаю, чи зрозумієте ви це. Мені було дуже важко пройти через це знову. Але зараз, через стільки років, це якось не так боляче, як раніше. Ці мої спогади не претендують на літературний характер чи якусь цінність. Я просто розкажу вам, що пам'ятаю з воєнних років. Не більше.
Я народилася в Жовкві, невеликому містечку, розташованому на північному заході від Львова (Лемберга) в Галичині, в Польщі, в 1921 році. У ньому проживало 15 000 мешканців. Жовква була оточена лісами і пагорбами. Дехто називав цей регіон "польською Швейцарією", ймовірно, тому що ніхто в той час не бачив справжньої Швейцарії. Я провела там своє дитинство й ранні юнацькі роки. Я відвідувала гімназію Сестер Урсулянок, а потім перейшла до державної гімназії [еквівалент наших середніх і старших класів, з 5 по 12], яку закінчила в 1939 році.
Це були щасливі, радісні роки для мене. Школа, музика, спорт, друзі, прогулянки, книжки - все це благословення на тлі прекрасної природи робило мене дуже щасливою. У мене були чудові, люблячі батьки і старший брат, який мене дуже балував.
Я дуже подобалася людям. Мені надзвичайно пощастило в усіх відношеннях. Можливо, цей період мого життя здається дещо ідеалізованим, але саме так я себе тоді відчувала. Після війни я зустріла хлопця з нашого міста, який сказав мені: "Ти жила життям принцеси". Це була правда. Моє життя було приємним, щасливим і дуже захищеним. Я навіть не уявляла, наскільки важким було життя для багатьох людей.
Літні канікули ми проводили на сучасних курортах, таких як Івоніч, Криниця, Трускавець. Іноді їздили в гори, пізніше - на море. У 1937 році ми з батьком і моєю двоюрідною сестрою Нюсею поїхали на кораблі, а потім поїздом до Італії, Греції, Франції та Берліна. Взимку ми каталися на бобслеї, лижах і ковзанах. Влітку грали у волейбол і каталися на велосипедах. Оскільки автомобілів було дуже мало, велосипеди були нашим основним засобом пересування. Я почала грати в теніс. З певною цікавістю відвідувала сіоністські організації, але політика мене тоді не цікавила. Я також почала вивчати іврит, хоча й без особливого ентузіазму, можливо, через те, що мені не подобалася методика викладання.
Усе це закінчилося у вересні 1939 року, коли почалася війна....
Далі буде...♥️🥰
#Мультикультурний_світ_Жовкви
На світлині обкладинка із спогадів Анни Темпельсман
Немає коментарів:
Дописати коментар