Нещодавно вдалося у періодичній пресі міжвоєнного часу виявити цікаві матеріали про відомих постатей нашого міста: Івана Романківа та братів Орловських (здебільшого Антона). На шпальтах львівських газет можна зустріти замітки про участь жовківчан у політичній та культурній сфері.
Іван Романків
Відомо, що після поразки визвольних змагань Романків повернувся до адвокатської праці. З 1925 року оселився в Жовкві, де відкрив адвокатську канцелярію. Тут він став душею українського громадського життя: очолював філії товариств «Просвіта», «Рідна школа», був активним у «Сільському господарі», підтримував українське книговидання, входив до лав Українського національно-демократичного об’єднання (УНДО).
Зокрема, газета Діло писала наступне : "28 травня 1935 року в Жовкві, у приміщенні Українського Повітового Дому, відбувся повітовий Народний з’їзд Українського Національно-Демократичного Об’єднання (УНДО). Це була провідна політична партія на західноукраїнських землях, що виникла у 1925 році і намагалася досягти цілей конституційним шляхом (нормалізації у стосунках з поляками). Захід згуртував понад 250 учасників — представників майже всіх сіл Жовківщини, серед яких були священники, світська інтелігенція, сільські активісти та міщани самої Жовкви.
З’їзд відкрив і провів д-р Іван Романків, адвокат із Жовкви — дотеперішній секретар і фактичний керівник повітової організації УНДО з часу відставки голови комітету ради Володимира Даниловича. Саме на плечах Романківа лежала основна відповідальність за організаційну працю впродовж останніх років. Він виступив із докладним звітом про діяльність Повітового Народного Комітету за період від грудня 1932 року до травня 1935 року.
До президії з’їзду увійшли відомі діячі краю: о. декан Іван Бирка (парох Желдеця), Теодор Кривлюк з Пристані, д-р Степан Сеґер (секретар, кандидат адвокатури з Кошелева), а також самі Володимир Данилович і д-р Іван Романків.
Результатом з’їзду стало формування нового складу Повітового Народного Комітету. До нього, зокрема, увійшли: д-р Іван Романків, адвокат у Жовкві; Володимир Данилович, скарбник; Пилип Креховецький, рільник із Замочка; о. Євген Боднар, парох із Мостів Великих; д-р Степан Коновалець, лікар із Куликова; о. Іван Томашівський, парох у Глинську; Марія Пеленська, активістка з Жовкви; Іван Бесик, рільник із Сопошина та інші.
З’їзд засвідчив не лише силу та згуртованість УНДО на Жовківщині, але й ключову роль д-ра Романківа у побудові політичного життя повіту." (Діло 30.05.1935)
На початку лютого 1939 року у Львові відбувся загальний з’їзд Товариства «Рідна Школа» – однієї з найбільш вагомих організацій українського шкільництва в Галичині. В атмосфері тривожних передчуттів великої історичної бурі, яка вже насувалася на Європу, українські освітяни, педагоги, громадські діячі зібралися, щоби звірити годинники, підбити підсумки й окреслити плани.
Серед численних доповідачів вирізнився Іван Романків, який виступив із чітким, енергійним та емоційно насиченим словом. Його виступ був пристрасним закликом до оборони української школи, мови, культури. Він говорив як той, хто глибоко розуміє небезпеку асиміляції та втрати національного обличчя, хто вірить у силу рідної мови як наріжного каменя народу.
Газета Діло. - 04.02.1939.
Його слова: «...замість оборонятись, мусимо наступати і домагатися ще ширших прав для українського шкільництва» — прозвучали як маніфест часу. У той момент, коли багато хто втомлено шукав компромісів, Романків стояв на позиції активної оборони: без рідної школи — немає українського завтра.
На з’їзді були також згадані інші постаті, які велику працю вклали у розбудову шкільництва — Юліан Буцманюк, Мирон Коновалець й інші.
У 1938-1939 роках Іван Романків активно долучається до розбудови "Просвіти". Його запрошують на різноманітні святкування у населених пунктах Жовківського повіту. Так, у червні 1938 року газета Діло написала маленьку замітку про відзначення 70 річного ювілею товариства у Великих Мостах, а у липні 1939 року про святкування у Добросині.
Діло 01.07.1939.
Діло 14.07.1938
Антон Орловський
Лікар із Жовкви теж має кілька заміток у львівській періодиці. Перша з них, газета Діло 19.06.1929 року писала про "Іспит зрілости в жіночій семинарії „Рідної Школи" УПТ. в Самборі, який відбувся під проводом делегата, директора уч. семінарії А. Орловського від 3. до 8. червня." У ньому взяли участь 30 учениць. Здати іспит вдалося не всім "двоє відступили, 4 залишили на наступний рік".
Антон Орловський також брав участь у згаданому вище святкуванні ювілею "Просвіти" у Великих Мостах разом із іншим представником товариства з Жовкви І. Романківим. Варто наголосити, що його батько Іван теж згадується у періодиці як кандидат до Української партії Праці на виборах 1928 року та активний член гуртка "Рідна Школа".
Мирослав Орловський
Цей жовківчанин дещо обділений увагою львівської преси. Так, вдалося знайти маленьку замітку про втрачений ним у 1943 році аусвайс (посвідчення особи надане німецькою окупаційною адміністрацією у Львові).
Львівські вісті.1943.04.02.
Немає коментарів:
Дописати коментар