Історія знає чимало прикладів жорстокості російського війська на українських землях. Від зруйнованого Батурина у XVIII столітті до кривавої Бучі у ХХІ, від часів імперських каральних походів до новітніх воєнних злочинів — щоразу повторюється один і той самий сценарій: знущання над мирними жителями, насильство, нищення домівок і цілих спільнот. Галичина, яка в часи Першої світової війни опинилася в зоні запеклих боїв, також стала свідком цих звірств. Серед багатьох трагічних історій особливе місце займає доля молодої жінки з Жовкви — Отинії Рудник.
Жахи війни наблизилися сьогодні просто до нашого міста, коли Отинія Рудник, колишня красуня одного галицького села, прибула до Гатчинсона, скалічена на все життя жорстокими російськими козаками.
Її дядько, Йосиф Рудник, заможний ранчо́вий господар із міста Бівер, штат Оклахома, приїхав до Гатчинсона зустріти свою нещасну племінницю, яка прибула сюди з далекої Галичини, щоб провести тут решту своїх днів. Але війна залишила на гарній молодій австрійській дівчині страшний слід: обидва очі вибиті, жахливий шрам через щоку, а одна рука змарніла й понівечена від опіків.
Цю жахливу історію розповів її дядько. Коли росіяни вторглися до Галичини та відтіснили австрійців із цього східного краю, маленьке містечко Жовква опинилося на шляху загарбників. Батько Отинії Рудник та її старший брат були десь із військом. Удома залишилися мати, сама Отинія та її молодша сестра.
Троє жорстоких росіян увірвалися до дверей маленької хатини та схопили дівчат. Почалася боротьба, під час якої мати була вбита на місці. Останнє, що Отинія побачила з молодшою сестрою, — як її кудись несуть. Відтоді вона більше нічого про неї не чула.
Отинію також схопили, жорстоко зневажили, а коли вона вперто кричала й чинила опір, її вдарили шаблею по обличчю і, втративши свідомість, залишили вважати мертвою. Нещасну дівчину знайшли сусідки в палаючому будинку, коли росіяни вже пішли. Обидва ока були випалені, одна рука так обгоріла, що залишилася понівеченою на все життя, а колись гарне обличчя було страшно спотворене.
Згодом росіяни залишили Галичину, але батько та брат Отинії так і не повернулися до Жовкви. Її батько або загинув, або перебуває в полоні в Росії, а брат загинув у Сербії. Бідну сироту відправили до Америки, у дім дядька, який охоче дав їй притулок.
— Її сестра? — Ми не знаємо, що з нею сталося. Ми лише сподіваємось, що вона мертва. Так буде краще, — сказав дядько.
Джерело: Beaver County Republican
Sep 3 1915 • Gray, Beaver, Oklahoma, United States.
Немає коментарів:
Дописати коментар