Драма в Жовкві: зрада, ревнощі та помста.

💔 Наприкінці 1911 року на сторінках австралійської та американської преси можна зустріти газетну замітку "Драма у Жовкві: зрада та ревнощі". Такий цікавий та гучний заголовок одразу привертає увагу читачів. Ще б пак. На австралійському континенті, за тисячі кілометрів від маленького галицького містечка Жовква, читач тримаючи в руках газету, мабуть, навіть не усвідомлює, що це за місто і де воно знаходиться. Проте як бачимо про Жовкву часто писали за океаном. Причиною цьому також можна вважати велику українську громаду в Австралії, США, Канаді, тощо.

Отож, кілька провідних австралійських (The Tamworth Daily Observer 30.12; The Brisbane Courier 29.12; The Raleigh Sun 19.01.1912) та американських (Evening Star 20.11) газет вибухнули із сенсацією про трагічну звістку з Галичини. Газети подають різну дату події: від 20 листопада 1911 р. до 19 січня 1912 р. Можна припустити, що відбулася вона швидше за все раніше. Тут важливо відмітити кілька факторів: відстань, неякісний поштовий зв'язок. У польській пресі на даний момент не вдалося знайти точної дати, через велику кількість номерів газет 1911 року. Однак пошук триває і невдовзі докопаємося до істини.

20 листопада (будемо вживати цю дату, оскільки вона найраніша) у місцевій родині Керніцьких (прізвище Керніцький або Клерніцький — згадується в різних формах у джерелах, імовірно через помилки транслітерації при переказі в іноземній пресі) розігралася драма, яка миттєво стала предметом газетних зведень. Моторошна трагедія ревнощів завершилася драматичним зізнанням у поліції у Львові, столиці австрійської Галичини. Селянин переодягнувся жебрачкою, щоб стежити за своєю дружиною, і зрештою здійснив помсту — застреливши її коханця та заколовши дружину до смерті. Пан Франц Керніцький був заможним господарем і власником великого будинку в місті Жовква. Деякий час він підозрював, що його молода й гарна дружина закохана в університетського студента на ім’я Сторосак. Прямих доказів він не мав, тож вирішив випробувати дружину.

Він сказав їй, що має намір вирушити до Сполучених Штатів, щоб налагодити прямі торговельні зв’язки для своєї продукції, і попрощався з нею. Насправді ж Керніцький проїхав потягом лише кілька миль, зійшов у Львові та зупинився у знайомих. Там він дістав подертий селянський одяг і традиційну велику хустку, якою закутувалися польські жебрачки.

Пішки він повернувся до Жовкви й став на узбіччі біля власного будинку, простягаючи руку по милостиню. Протягом трьох днів він так стояв, але жодного разу не побачив дружини. На четвертий вечір вона вийшла з дому. Він пішов слідом і побачив, як вона зайшла до ресторану. Через дві години вона вийшла, тримаючись під руку зі студентом-коханцем, і разом вони попрямували до будинку.

Керніцький пішов до родичів, розповів їм, що сталося, і, переодягнувшись у чоловічий одяг, повернувся додому разом із трьома родичами, всі вони були озброєні револьверами та ножами. Коли чоловік подзвонив у двері, їх відчинив студент. Четверо одразу вистрілили в нього з револьверів і вбили на місці.

На шум вибігла дружина, але її схопили та закололи ножами. Після цього Керніцький поїхав до львівської поліції, здався та дав повне зізнання, відмовившись назвати імена родичів, які допомагали йому у помсті.