Геня Граубарт народилася у 1913 році в Жовкві, що на Львівщині. У роки Другої світової війни вона, разом із чоловіком Аароном, опинилася в нацистському таборі примусових робіт поблизу Рави-Руської.
Улітку 1943 року Аарон утік із табору, маючи на меті підготувати сховище й урятувати також Геню. Випадково він опинився в селі Горки, де постукав у двері будинку Юзефа та Зофії Пйотровських — знайомих з довоєнного життя. Подружжя, попри смертельну небезпеку, прийняло його тепло, як старого друга, й попередило: німці готують ліквідацію табору.
На власний ризик Пйотровські погодилися переховати єврейську пару. Аарон повернувся до табору і зміг вивести Геню. Подружжя Граубартів дісталося до хати Пйотровських з нічим — тільки в тому, що було на них. І отримали прихисток: добре замасковане сховище під корівником, у якому вони прожили понад рік — до приходу Червоної армії в липні 1944 року.
Пйотровські приносили їм їжу, газети, підтримували морально: «Червона армія наближається — все скоро скінчиться». Вони не взяли жодної копійки — ані під час окупації, ані після війни. Їхній вчинок не був мотивований вигодою — лише совістю, людяністю та християнською вірою.
Ніхто з сусідів, навіть власні діти не знали про переховування — настільки великою була загроза доносу з боку підозрілих українських мешканців села. Після війни Граубарти залишилися вдячними своїм рятівникам, підтримували з ними зв’язок і навіть запросили Зофію до себе в Ізраїль.
26 квітня 1966 року Яд Вашем визнав Юзефа та Зофію Пйотровських Праведниками народів світу.
👉 Ця історія — ще один приклад того, як із маленької Жовкви походили великі долі, і як в нелюдських умовах світилися вогники людяності.
Немає коментарів:
Дописати коментар