Юрко Кантемір — сотник УГА, символ нескореного українського духу

Юрій (Юрко) Михайлович Кантемір (22 квітня 1897 — 1920) — один із тих синів України, чия коротка, але героїчна життєва дорога стала уособленням цілого покоління борців за волю. Сотник Української Галицької Армії, відданий офіцер, брат знаного діяча Омеляна Кантеміра — він залишив по собі пам’ять як про рішучого патріота, офіцера честі та вірного сина українського народу.

Народився Юрко у місті Кіцмань (тепер — Чернівецька область) у родині Михайла та Домни Кантемірів. Його дитинство пройшло в оточенні українського духу та культури — вже з юних років він виявляв інтелектуальну допитливість і жагу до знань. Навчався спершу у Кіцманській державній українській гімназії (1907–1914), а згодом продовжив освіту в Чернівецькій українсько-німецькій гімназії та у Відні, де успішно склав іспити за старші класи.

З початком Першої світової війни Юрка Кантеміра призвали до австрійської армії. Він став однорічним добровольцем 22-го піхотного полку, воював на Італійському фронті, де проявив відвагу та лідерські якості. Його відзначили кількома високими нагородами: золотою та срібними медалями за військову доблесть. Уже в 20 років він був лейтенантом.

Після повернення до Чернівців навесні 1918 року Юрко швидко вливається в українське національне життя — бере участь у діяльності товариства при Народному домі, а згодом — у визвольних змаганнях. У жовтні 1918 року, напередодні Листопадового чину, він стає членом українського військового комітету в Жовкві. В ніч на 1 листопада Юрко Кантемір стає першим українським військовим комендантом Жовкви.

Його військова доля тісно переплітається з ключовими подіями доби: бої під Самбором, участь у Чортківській офензиві, похід на Київ у складі об'єднаних українських армій. Він командує сотнею, а згодом куренем, проявляючи себе як здібний та відданий командир. Восени 1919 року його підвищено до звання сотника УГА.

Та слава приходить разом із трагедією. У вересні 1919 року Юрко переживає похорон свого брата Омеляна в Могилеві-на-Дністрі. Саме цей біль пізніше стане основою епічної думи С. Лакусти "Дума про двох братів Кантемірів".

В останній рік життя доля не була милостива до Юрка. Після переходу УГА під командування Червоної армії він воює в складі ЧУГА, а наприкінці квітня 1920 року його разом з іншими старшинами заарештовують більшовики. Після тривалих етапів — із концтабору в Кожухові до Архангельська і далі — його життя трагічно обривається: баржу з в’язнями затоплено у Білому морі за наказом ВЧК.

Юрко Кантемір — це не просто сторінка в історії. Це символ жертви молодого покоління, яке встигло вирости на культурі українського відродження, але загинуло в горнилі боротьби за державність. Пам’ять про нього — як і про всіх героїв УГА — є частиною живої історії української свободи.