Броніслава Шелецька народилася 24 червня 1904 року в місті Жовква. Вона самоідентифікувала себе як українка. Її дитинство, ймовірно, проходило в умовах складної політичної реальності, адже Жовква на початку ХХ століття була частиною багатонаціональної Австро-Угорщини, а після Першої світової війни — Польщі.
19 липня 1943 року Броніславу доправили до концентраційного табору Равенсбрюк (Ravensbrück) — табору, спеціально створеного для жінок. Цей табір функціонував з 1939 до 1945 року і став символом жіночих страждань у системі нацистських концтаборів. Броніслава жила в блоці №27, одному з багатьох переповнених бараків, де в'язні потерпали від голоду, холоду, хвороб і виснажливої праці.
У таборі Равенсбрюк жінок змушували до тяжкої фізичної праці, медичних експериментів, шиття військової форми, а також сортування речей депортованих євреїв. При цьому жорстокість охорони й нелюдські умови існування призводили до масової смертності. В’язням присвоювали номери — Броніслава отримала №21127, пізніше також номер #24281.
14 вересня 1944 року її перевели до трудового табору у Вольфені, що входив до мережі підконтрольної концтабору Бухенвальд. У Вольфені знаходився один із заводів хімічного концерну IG Farben, де використовувалася праця в’язнів для виробництва синтетичних матеріалів, зокрема каучуку та палива.
У Вольфені Броніслава працювала швачкою, імовірно на фабриці, що виготовляла уніформу або інші матеріали для вермахту. Її трудовий реєстраційний номер у системі концтаборів був #29. Така робота не рятувала від принижень і голоду, але могла дати примарний шанс вижити, бо "корисні" в’язні мали дещо вищі шанси не бути вбитими.
Про подальшу долю Броніслави Шелецької документальних відомостей немає. Її ім’я, збережене в архівах, — це вже свідчення. Вона — одна з тисяч жінок, які пережили (або не пережили) жорстоку систему концтаборів, але чиє життя — це не просто номер у документах, а реальна людська історія.
Немає коментарів:
Дописати коментар