Родина Іґель з Жовкви: історія життя і трагедії.

Родина Іґель з Жовкви: історія життя і трагедії

На початку XX століття в місті Жовква (сьогодні — Україна), де перепліталися різні культури й релігії, народився Маркус Іґель — 28 липня 1899 року. Через рік, 15 лютого 1900 року, в тій самій Жовкві народилася його майбутня дружина — Джента Шапіро.

Обидвоє виросли в єврейських родинах, де цінували традиції, родинні зв'язки та освіту. В міжвоєнний період, коли Жовква входила до складу Другої Речі Посполитої (Польщі), Маркус і Джента одружилися. У їхній родині народилося троє синів: Менассе (18 січня 1924 року), Джозеф (8 березня 1925 року) та Саймон (18 серпня 1927 року).

У 1928 році родина Іґель вирішила залишити Польщу через економічні труднощі та зростаючий антисемітизм. Вони переїхали до Відня, де Маркус продовжив працювати у кушнірській галузі, а діти навчалися у школі. Проте 1938 року, після аншлюсу Австрії нацистською Німеччиною, життя євреїв у Відні стало небезпечним, і родина знову змушена була шукати притулок — цього разу у Франції.

Оселившись у місті Осер в Бургундії, вони намагалися почати нове життя. Однак у 1942 році, під час німецької окупації Франції, Джента, Маркус, Менассе та Джозеф були заарештовані французькою поліцією в межах антиєврейських акцій і депортовані до табору смерті Аушвіц-Біркенау (Освенцима) конвоєм № 6.

22 липня 1942 року в Освенцимі загинули Джента та Джозеф. 2 вересня того ж року загинув Маркус, а 10 жовтня 1942 року — Менассе.

Наймолодший син, про якого вже писали раніше, Саймон Іґель, дивом уникнув смерті. Йому вдалося врятуватися і пережити Голокост. Завдяки його виживанню пам'ять про родину Іґель не згасла.

Трагедія цієї родини — частина великої історії страждань європейських євреїв під час Другої світової війни. Історія Іґелів є нагадуванням про незліченні втрачені життя та про силу пам'яті.

на світлині жовківська родина Ігелів (Маркус, Джента, Джозеф, Менассе)

джерело https://www.deportesdelyon.fr/les-archives.../enfants-igel