Герш Шаффель народився 25 серпня 1910 року в Жовкві. Він був шкіряним майстром і жив у Брюсселі. Його затримали під час спроби перетину лінії розмежування. Був одружений на Таубі Вайзнер з Угорщини. Її депортували. Їхня дочка Бетті уникла депортації. У 2007 році вона залишила маленькі спогади. Вирішив подати у формі листа дочки до батька. Це виглядало би так...
Любий татусю,
Я пишу тобі ці рядки, хоча знаю, що вони навряд чи знайдуть шлях до тебе. Проте мені потрібно звернутися до тебе, сказати те, що зберігала в серці все своє життя.
Я народилася в 1937 році в Брюсселі — у світі, який ти і мама збудували для мене з любов'ю й надією. Ви обидва з великою мужністю приїхали до Бельгії в тридцятих роках, у пошуках кращого життя. Ви одружилися, оселилися в Сен-Жіль-ле-Брюссель і почали невеличкий бізнес із виробництва шкіряних виробів. Ви працювали невтомно, щоб забезпечити наше майбутнє.
Але війна вкрала у мене тебе. Вона зруйнувала нашу родину й розкидала нас по різних країнах — тебе до Франції, маму залишила в Бельгії. Я була ще зовсім маленькою, коли ти зник. І хоч пам’ять про тебе ховається десь у глибинах моєї душі, твоє обличчя, твоя усмішка залишилися зі мною назавжди.
Тату, я дізналася, що тебе схопили в Парижі 14 травня 1941 року під час операції "Зелений квиток", коли ти намагався знайти шлях, аби врятувати нас усіх, перевести до Швейцарії. Ти був у Пітів'є, а потім тебе депортували до Освенціма. Зовсім недавно я довідалась про твій останній мужній вчинок — твою спробу втечі. Ти боровся до останнього подиху, тату. Ти не скорився злу, і за це віддав своє життя 15 серпня 1942 року.
Я горджуся тобою, татусю. Твоє ім'я — Герш Шаффель — живе в мені. І пам'ять про тебе я пронесу через усі роки, передаю її своїм дітям і онукам. Світ повинен знати, якою ціною давалися нам наші життя й наша свобода.
Ти залишився для мене прикладом сили, любові й гідності. Я люблю тебе.
Твоя донька,
Бетті
Немає коментарів:
Дописати коментар