Одна із головних польських пам'яток до 1939 року, осередок мультикультурних відносин міжвоєнної Жовкви. Комплекс Домініканського монастиря і костелу збудували у Жовкві у 17 столітті як усипальницю Собеських. Він був розташований на межі міста біля однієї з в’їзних брам – Львівської, і прилягав до міських мурів та оборонних веж. Частково оборонні елементи 16 століття, старіші ніж сам костел і монастир, збереглися донині. Після сильної руйнації храм повністю відреставрований. Майстрам вдалося відновити окремі автентичні фрески, вівтар та амвон. Збереженими є також надгробки Собеських.
Зараз церква має назву Святого Йосафата і належить громаді УГКЦ. У келіях монастиря розташована Сокальсько-Жовківська єпархія УГКЦ і церковний суд.
Коли 1652 року в битві під Батогом загинув Марко Собеський, його згорьована мама, тогочасна власниця Жовкви Теофілія Собеська, вирішила збудувати в пам'ять про сина храм. Вона віддала ченцям ордену Проповідників (домініканам) капличку на міському цвинтарі. Тут же вони побудували дерев’яний монастир. На місці каплички у 1653–1655 роках збудували великий мурований костел Успіння Пресвятої Діви Марії і Святого Марка у стилі бароко за прикладом одного з неаполітанських соборів. У ньому 1661 року знайшла спочинок і Теофілія Собеська. Король Ян ІІІ Собеський замовив для поховання матері і брата пишні надгробні пам’ятники, які є в храмі досі. Згодом наступний власник Жовкви Михайло Радзивілл вирішив перебудувати дерев’яний монастир. Тож у 1754–1792 роках його муровані двоповерхові келії теж постали у стилі бароко. У цьому вигляді він зберігся до наших днів.
Монастир примикав до стін костелу, утворюючи внутрішній двір, а разом з міським муром і в'їзною брамою слугував додатковою оборонною міста. Дзвіницю костелу спочатку збудували 1752 року на Львівській брамі – одній із чотирьох міських в’їзних брам. Пізніше її розібрали, а нову дзвіницю у 19 столітті звели на подвір’ї храму. У храмі часто траплялися пожежі, тож інтер’єр змінювався. Востаннє стінопис розмалював на початку 20 століття львівський маляр Кароль Політинський.
Після війни у 1946 році домініканці виїхали до Польщі і забрали більшість цінностей з храму і монастиря, серед них і мощі Собеських, ікону Матері Божої Жовківської.
У радянські часи у храмі був склад, а в монастирі – військовий штаб. Приміщення зазнали страшенних руйнувань, у склепінні сакральної споруди з'явилися діри, фрески були знищені і затерті. 1994 року святиню передали громаді УГКЦ і перейменували на церкву Святого Священномученика Йосафата. Її повністю відреставрували, зберігши ті елементи, які вдалося. У занадто знищених місцях нанесли нові фрески.
Домініканський монастир у Жовкві у фактах і цифрах
Костел збудовано у 1653 – 1655 роках у стилі бароко. Монастир звели у 1754 – 1792 роках. Площа двоповерхового корпусу келій – 3000 квадратних метрів. Площа усього комплексу монастиря – 0,91 га. У храмі були поховані Марко і Теофілія Собеські та серце Костянтина Собеського. Мав цінну ікону Божої Матері Жовківської і дерев’яне розп’яття роботи Пінзеля. Ці та інші речі домінікани вивезли до Польщі. Із 1994 року переданий громаді УГКЦ.
Костел збудований у стилі бароко за зразком одного з неаполітанських храмів. Хрестовий у плані, зверху замість купола має сигнатурку. Фасад оздоблений пілястрами, нішами, коринфськими колонами. У 1693–1699 роках на замовлення Яна ІІІ Собеського видатний скульптор класицистичного бароко Андреас Шлютер зробив з чорного мармуру і алебастру надгробні пам’ятники Марка і Теофілії Собеських у вигляді алегоричних скульптур. Вони збережені і відреставровані.
1903 року під час реконструкції костелу львівський архітектор Едгар Ковач розробив проект оздоблення каплиці Розп’ятого Христа в старопольському «хутірському» стилі. Вівтар 18 століття відкупили у львівських домініканців. На фасаді також є автентична барокова фреска, а на вхідній брамі – напис латиною. Всередині збережена одна фреска – Матір Божа зі святими Домініком та Агнесою. Вона розташована праворуч від вівтаря. Також з давніх часів намальовані герби власників і фундаторів храму. Інші розписи спробували відтворити, але по-новому. Деякі фрески сучасні ‒ на центральному образі біля вівтаря намальована Богородиця та постаті українських святих Кирила і Мефодія, Ольги і Володимира, Варвари та Йосафата Кунцевича. У новітні часи перед вівтарем встановили іконостас. Цікаві факти Монастир мав ікону Божої Матері Жовківської. 1946 року її вивезли до Варшави, а копію подарували чинному костелу Святого Лаврентія у Жовкві. У 1842–1845 роках в монастирі жив і працював відомий історик, чернець-домініканець вірменського походження Садок Баронч. Він виконував обов'язки катехита у школі, був помічником настоятеля монастиря. Згодом написав книгу про пам’ятки Жовкви. 1655 року на монастир напало військо Богдана Хмельницького. Храм понищили, але згодом швидко відновили. У підвалах і внутрішньому дворі монастиря в новітні часи знайшли останки 200 людей, яких вбили працівники НКВС, що тут працював.
Немає коментарів:
Дописати коментар