Сьогодні на географічній мапі України непросто віднайти місто, яке за своїми історичними традиціями могло б зрівнятися з Жовквою. Глибокі сліди тут залишили насамперед українці й поляки, однак стародавня Жовква може похвалитися також своїм єврейським минулим, про що сьогодні свідчить розташована в самому центрі міста дивовижно гарна, напівзруйнована єврейська синагога.
Славу Жовкви творили усі народності й етноси, які тут проживали, і свій внесок у вінок цієї мультикультурності зробили свого часу також єврейські громадяни міста. Але, як відомо, єврейську громаду міста було вщент знищено німецькими нацистами в роки Другої світової війни, а сторінки єврейської історії Жовкви, як і цілої Галичини, згодом вирвано з пам’яті наступних поколінь. Тому так важливо пам’ятати і про цей невід’ємний складник історії міста. Про одну з видатних представниць єврейської культури, уродженку Жовкви, якій судилося стати відомою швейцарською письменницею, ми хотіли б нагадати сьогодні.
Мова йде про Залцю Ландман, яка народилася 18 листопада 1911 р. у Жовкві й померла 16 травня 2002 р. у швейцарському місті Санкт-Ґаллені.
Зальця Ландман широко відома у світі як німецькомовна швейцарська письменниця, публіцистка, дослідниця єврейського фольклору, перекладачка, авторка кількох десятків різножанрових книг, переважно на єврейську тематику. Вона була донькою Ізраеля Пасвеґа та його дружини Реґіни, уродженої Ґоттесман.
Залця з батьками у Жовкві
У 1914 р., після початку Першої світової війни, її батьки утекли до Швейцарії й оселилася в Санкт-Ґаллені, залишивши малолітню Залцю на руках дідуся й бабусі у Жовкві, де вона провела своє раннє дитинство й навчалася в школі при ордені феліціанок. Їхній дім, за спогадами письменниці, знаходився навпроти Домініканського монастиря.
На цьому місці до 1918 року знаходилася вілла, де проживала Залця Ландман. Сьогодні Жовківська міська рада.
Оскільки умови життя в Галичині ставали дедалі сутужнішими, то невдовзі й дідусь та бабуся перебралися зі своєю онукою до Санкт-Ґаллена. Тут Залця відвідувала гуманітарну гімназію відтак студіювала право й філософію в університетах Заходу. У 1939 р. вона одружилася з філософом Міхаелем Ландманом, 1950 р. народився їхній син Валентин, нині один із найвідоміших юристів Швейцарії.
У 1960 р. з’явилася перша книга Залці Ландман «Єврейські жарти. Соціологія та зібрання текстів», яка згодом стала надзвичайно популярною, досягнувши у різних виданнях накладу понад мільйон примірників. Невдовзі її було перекладено десятками мов світу.
Зальця Ландман дбала про збереження автентичної самосвідомості східноєвропейських євреїв, яку вона вбачала в гуморі як зброї слабких. Своїй першій вітчизні, містечку Жовкві, вона створила літературний пам’ятник у книгах спогадів про дитинство в Галичині («Спогади про Галичину», 1983, «Моя Галичина», 1995). Наполегливо й критично досліджувала вона єврейську ідентичність і культуру в таких працях, як «Мова їдиш», 1962, «Єврейський етнос», 1967 та ін., переклала німецькою мовою низку творів їдишської літератури (Шолом-Алейхем, Іцик Манґер тощо), написала кілька книг про особливості єврейської кухні («З перцем і сіллю», 1967, «Кошерні тонкощі», 2000), а в збірці есеїв «Марксизм і вишні» (1979) звернулася також до політичної тематики.
Зальця Ландман вважала власну творчість тихим реквіємом за знищеним світом культури східноєвропейських євреїв. Сьогодні її книги входять до золотого фонду німецько-єврейської літератури 20 століття й користуються незмінною любов’ю читачів.
Як свідчать статистичні дані, до Другої світової війни єврейське населення становило понад половину мешканців Жовкви. Тому надзвичайно важливо усвідомити, наскільки багатим і розмаїтим було тут також духовне єврейське життя. Воно утворювало невіддільну частку культурної ідентичності міста. Історична справедливість вимагає, щоб ця частка духовного світу Жовкви не була забутою. У рамках культурного проекту «Буковинсько-галицький літературний маршрут», який підтримується міністерством закордонних справ ФРН, у місцях народження видатних німецько-єврейських письменників, вихідців з Галичини й Буковини було увічнено невеличким погруддям Залці Ландман і цим самим віддано данину шани знищеному єврейському етносу Жовкви. Символічним місцем розташування погруддя обрали простір синагоги, як нагадування про величну єврейську історію міста.
Погруддя Залці Ландман біля синагоги
Немає коментарів:
Дописати коментар