на світлині Жовква часів Першої світової війни
"Більшість десятитисячного населення Жовкви становили євреї. А більшість цих євреїв мали мініатюрну крамничку зі сміховинно нікчемним набором товарів: кілька кренделів, пара пляшок содової води, яка звалася «Крахер», кілька липких солодощів, діжка оселедців. Коли моя мати купила в такої торговки цілу коробку вафель, то через півгодини жінка знічено прийшла до нас додому й випросила ті вафлі назад: у неї немає інших, представник зі Львова приїде тільки наприкінці місяця, і якщо вона не відкупить коробку назад, то мусить зачинити крамницю.
Щоправда, злидні євреїв не були тут такими разючими, як у близько розташованій царській монархії, і хто звикав до їх вигляду, той більше не зважав на них. Але на бабусю міська убогість діяла гнітюче. У маленьких крамничках сиділи переважно жінки, знесилені, виснажені єврейки, які пишалися тим, що їхні чоловіки безперешкодно могли віддаватися своїм талмудичним студіям, в той час як вони утримували родину. Однак їх було надто багато. Через свою бідність селянин був поганим покупцем, а польська шляхта купувала зазвичай не в цих злиденних крамничках, а в кількох великих крамницях, отож самі євреї заледве могли прохарчуватися у своєму середовищі."
З книги Ландман "Моя Галичина".-С.109-110.
Немає коментарів:
Дописати коментар