Продовження ... Руда Бася намагається дати хорошу освіту своїй внучці. У Жовкві була чудова монастирська школа, до якої приймали окрім католиків і євреїв. Там сподівалися , що майбутня учениця згодом перейде до католицизму. Багато жовківських побожних євреїв попри цю небезпеку віддавали своїх дітей.
Саме в таку монастирську школу Руда Бася й хотіла віддати свою малу внучку. Однак дівчинка пробула там рівно півгодини. По тому її гастролі в монастирській школі назавжди закінчилися. Тому що в перший шкільний день католицький прелат мав звичку ходити з кадилом і кропилом від класу до класу, щоб поблагословити нових учениць. З повними жаху вигуками "Ой!" та "Ах!" внучка Рудої Басі шугнула під парту, в той час як мати Ландман залишалася спокійно сидіти, як і маленькі католички, з цікавістю спостерігаючи за процедурою.
Після цього черниці відвели дівчинку назад додому й подбали про те, щоб вона більше не приходила. Можливо, вони були раді тому, що отримали привід позбутися у такий спосіб дитини з сумнівного оточення.. Невдовзі дівчина зустріла кавалера. Внучка жовківської власниці борделю ні в кого не закохувалась, навіть у свого галантного шанувальника. Щоб добитися своєї мети, йому довелося одружитися з нею. Звичайно, що тут не йшлося про те, аби він просив у Рудої Басі руки її внучки. Вона б, напевне, вжахнулася від такої перспективи й негайно вивезла б дівчину з Жoвкви до якихось родичів, де офіцер ніколи б не знайшов її. Це, мабуть, знала і внучка. Отож вона дозволила своєму залицяльникові викрасти, але не спокусити себе і в темпі пришвидшеної церемонії перейшла до католицизму й одружилася з ним за церковним звичаєм, оскільки міжконфесійні шлюби в старій Австрії були неможливі.
А що ж Руда Бася? Чи не проливала вона, всупереч усім релігійним переконанням, сліз радості над щастям своєї внучки-попелюшки? Зрештою, якби дівчина залишилася вдома, то мусила б задовольнитися якимось дуже простим чоловіком, в той час як тепер вона житиме в замку й матиме синів, які обертатимуться при цісарському дворі.
Та де там! Тривалий час Руда Бася взагалі не знала, куди поділася її внучка і що з нею трапилось. Однак у той день, коли вона довiдалася про це, все місто сповнилось голосним завиванням: Руда Бася, давно вже сива й зморщена, без єдиного сліду того пломеніючого пурпуру, якому вона завдячує своїм прізвиськом, з розпущеним волоссям й заламуючи руки бігла вулицями міста до єврейського цвинтаря, щоб, за давнім звичаєм, благати душі предків про допомогу в жахливім нещасті. Втім, Руда Бася також не була безневинною в цьому «нещасті», оскільки упустила можливість одружити свою внучку, за хасидським звичаєм, вже в чотирнадцять чи п'ятнадцять років, себто в тому віці, коли вона ще не привернула б увагу офіцера. Ось така історія.
Немає коментарів:
Дописати коментар