Урочистості з нагоди 300-річчя Жовкви (з часу надання Магдебурзького права в 1603 році королем Польщі) були анонсовані в пресі і виглядали так:
"24 травня 1903 року
0 08.30 год. Служба Божа в костелі і одночасно молитва в синагозі [служби в українських храмах не передбачали].
Об 11.00 — похід від костелу вулицями Собєського, Львівською, Валами Ланікевича до парку перед пам'ятником С. Жолкевському і його відкриття з відповідними промовами. Далі — похід на Ринок до пам'ятника королю Яну III Собєському і його відкриття. Під час відкриття пам'ятників Львівський академічний хор відспіває кантату.
О 15-й годині в замковому подвір'ї Народне польське віче, програма якого буде роздана учасникам на місці.
0 19-й годині ввечері в манежі на вул. Глинській народна театральна драматична вистава «Костюшко під Рацлавицями» В. Ласоти в семи діях у виконанні акторів міського театру зі Львова.
О 21-й годині ілюмінація міста."
З газети Kurjer Lwowski 1903. №140.
У день урочистостей у місті зібралося близько 10 тисяч людей. Приїхали зі Львова (два поїзди на 4600 пасажирів) на вокзал була урочиста зустріч, з Рави-Руської, Сокаля, Кам'янки, делегації від Бучача до Городка, від Тернополя до Яворова. Входи на Ринок
були оздоблені брамами з зеленню і квітами.
У костелі місцевий ксьондз Кунашовський став аббатом і отримав відповідні свідчення з рук архиєпископа. У костел входили за квитками. Квитки на свято були двох видів на синьому папері з написом „Обід“, на червоному „Пиво“, на обох - надрукований напис ,,Комітет з відзначення 300-річчя Жовкви“ та польський орел.
Усі написи польською мовою. На подвір'ї костелу збудували каплицю для всіх інших, де службу проводив ксьондз Августин Пачек преор Домініканського монастиря. Виступав канонік Громницький з Бучача.
Похід чисельністю 5 тис. осіб, з яких половина - це "несвідомі" русини (за оцінкою газети Діло", № 105 від 12 (25) травня 1903 року, відкривала Народна капела", за нею - три відділи „Сокола" зі Львова і Жовкви з прапорами. Потім йшли сільські гміни Жовківського повіту чисельністю 3600 чол., повіту Равського (1800 чол.), повіту Сокальського (900 чол.). Йшли міщани та селяни з багатьох міст і сіл, всі жовківські цехи з прапорами, за ними - земляцтво з повіту Сокальського з невідомою делегацією
з вінком і написом на стрічках „Переможці Москви поляки уніати з Підляшшя“. За ними крокували всі львівські цехи з прапорами, єврейські товариства з прапорами, зокрема ізраїльский Львівський збір з рабіном та інші.
Похід пройшов визначеною трасою. На відкритті пам’ятника С. Жолкевському виступив віце-президент комітету нотаріус п. Постемпський, який передав пам'ятник під опіку міста. Прийняв пам'ятник урядовий комісар п. Шейбал, який тоді виконував функцію голови. Вiд iменi земляцтва виступив п. Еміль Обертинський, від імені „Оссолінеуму" - п. Владислав Белза.
На відкритті пам'ятника Яну III Собеському виступив п. Постемпський. Після відкриття пролунали залпи з замкової вежі та сигнали труб, а п. Шейбал прийняв пам'ятник під опіку міста. Потім виступив віце-президент м. Львова Станіслав Цюхцінський. Академічний хор під музику заспівав кантату, а на завершення, з промовою виступив п. Лігенза, керівник школи з Рожнятова.
Програма святкувань не була виконана повною мірою і ознаменувалась серйозним скандалом.
Після обіду на замковому подвір'ї вiдбулося віче, на яке прийшло близько 3 тис селян. З точки зору автора репортажу в газет „Kurjer Lwowski" (№ 144 від 25.05.1903), це була помилка організаторів, як і запрошення на віче скандального д-ра Козловського, президента відомого передвиборчого комітету, польського шовініста, який намагався і тут відіграти головну роль. Це викликало бурхливі протести перед усім присутніх на вiчi соціал-демократів, від імені яких п. Вiтек запропонував, щоб головуючим обрали депутата Якова Бойка. Згромадження прийняло цю кандидатуру, не допустивши до голосу Козловського, та нагороджуючи останнього градом неприємних епітетів.
Але Бойко відмовився від ведення віча. За таких обставин обрали депутата Тарнавського, однак вже розгорілася бійка з криками. Якийсь економ роздавав стусани направо і наліво, пана Вiтека скинули з трибуни. Бійка почала набувати загрозливого характеру, оскільки в ній взяли участь жовківська добровiльна пожежна дружина та кілька осіб у мундирах "Соколів".
Комісар староства привів на замок жандармів, проте бійка тривала, багато людей були поранені до крові, а Андрієві Жуку розсікли голову. Майже всі селяни покинули подвір'я замку. В місті стався переполох, почали закривати крамниці. На подвір'ї замку залишилося 80 чоловік, які продовжували віче.
Події в Жовкві, які вперше в місті відкрито оголили проблеми співіснування двох народів - польського й українського, що стало наслідком послідовної шовіністичної пропаганди на зразок:
Це польська земля, це польські герої. Поширеним явищем було будівництво в галицьких українських селах католицьких капличок. Зміни в освіті призводили до пропаганди польської мови, виникали численнi "патріотичні" організації, і за співучасті деяких державних службовців.
Згаданий Козловський провів в ті часи понад 40 різноманітних заходів у Галичині з метою пробудження та підтримки "польської самосвідомостi", якi майже завжди мали антиукраїнський характер. у Жовкві такий захід, під назвою "Повітове віче", відбувся 9 березня 1903 року в будинку "Сокола“, де були присутні вчителі, священники, урядовці, підприємці польського та єврейського походження. Українців на віче допускали. З газети Діло. 1903. 6 (19) березня.
300-річчя святкування у Жовкві мало широкий розголос, але водночас й пробудило інтерес до цього містечка, зокрема до його iсторiї та багатої культурної спадщини. З'явилися свіжі публікації, розпочалися відновлювальні роботи на пам'ятках міста.
Сьогодні ж, очевидно, це місце повинно символізувати нові реалії з утвердженням символіки Незалежної України.
Пам'ятник Яну III Собеському був, за переказами, знесений у 1950-х роках після візиту тодішнього секретаря ЦК КП України М. Хрущова.
Пам'ятник С. Жолкевському відкрили вдруге в 1925 році (перший 1903 року знищений українцями у 1918 році). Фігуру гетьмана замінили погруддям роботи невідомого автора на старому постаменті.
Фотографії знаходяться тут
Що сталося з попереднім пам’ятником, поки не вдалося встановити.
За матеріали статті В.Герича Модерні пам'ятники 1903 року в Жовкві: історія спорудження
Немає коментарів:
Дописати коментар