У суспільно-політичному житті довоєнної Жовкви помітне місце посідав Натан Апфель (1880 - 25 березня 1943) один із провідних діячів сіоністського руху в місті, активний громадський організатор, урядовець та людина, чия доля трагічно обірвалася в роки нацистської окупації.
Апфель був тісно пов’язаний із діяльністю сіоністського товариства Dorsze Szlom Cijon (Dorsche Schlom Zion) у Жовкві, яке було засноване 1903 року за зразком подібної організації у Львові. Уже з 1910 року він очолював це товариство, до того виконуючи обов’язки віцеголови. Організація користувалася доброю репутацією не лише в самому місті, а й у навколишніх місцевостях, об’єднуючи довкола себе активістів сіоністського руху та формуючи середовище національного єврейського життя.
У вересні 1913 року Апфель разом із Мозесом Фростіґом (1885–1928) представляв Жовкву як делегат на XI Сіоністському конгресі у Відні. Наступного, 1914 року, його було обрано одним із чотирьох представників сіоністського руху до міської ради. Сучасники відзначали його як здібного оратора та талановитого організатора.
У роки Першої світової війни Апфель активно займався збором коштів як на підтримку сіоністського руху, так і для допомоги єврейському населенню, яке постраждало від воєнних дій. В умовах політичних змін після розпаду імперій він залишався активним учасником громадського життя.
У період, коли Жовква перебувала під владою Західноукраїнської Народної Республіки (листопад 1918 — червень 1919), було проведено вибори до Єврейської національної ради, яка перебрала функції попередньої єврейської громади. У цей час було досягнуто політичної угоди між сіоністами та представниками белзького клойзу. Відповідно до домовленості, Натан Апфель увійшов до складу ради як один із чотирьох представників сіоністського руху.
У міжвоєнний період, за часів Другої Речі Посполитої, Апфель належав до Загальних сіоністів. У замітці з єврейської щоденної газети «Chwila» від 5 липня 1929 року Натан Апфель відповідав за організацію виборів у Жовкві до “Jewish Agency” (Єврейського агентства) - міжнародної організації, яка координувала сіоністський рух і представляла євреїв на міжнародному рівні (зокрема у справі створення єврейського національного дому в Палестині). Працював у місцевому суді, а напередодні Другої світової війни виконував обов’язки міського радника Жовкви, залишаючись авторитетною фігурою у громадському середовищі. Він був одним із організаторів та жертводавців акції у березні 1921 року під час збору коштів в єврейській громаді на підтримку українських біженців. Серед імен були відомі представники єврейської громади, які загалом зібрали 13805 марок.
Під час німецької окупації Жовкви він став членом юденрату - органу, створеного окупаційною владою для управління єврейським населенням. Ймовірно, 25 березня 1943 року Натан Апфель був розстріляний. Трагічною була доля його родини. Син Манек (1902 — 20 квітня 1943), учитель за фахом, був заарештований і розстріляний на цвинтарі. Обставини загибелі іншого сина - Абрагама та доньки Клари, випускниці гімназії, піаністки й учительки музики, залишилися невідомими.
Людський вимір постаті Натана Апфеля зберігся у спогадах сучасників. Жовківський суддя Ян Мореловський у 1940 році згадував про допомогу, яку родина Апфелів надала йому під час ув’язнення. Завдяки їхній підтримці він отримував їжу та гроші. Мореловський описує зворушливу сцену останньої зустрічі: коли його вели на допит, він проходив повз будинок Апфеля, де у вікнах стояли дружина і донька господаря. Вони обмінялися поклонами - востаннє в житті. Згодом сам Апфель, проходячи повз, зміг непомітно передати кілька підбадьорливих слів, попри заборону розмовляти з ув’язненими.
У цих же спогадах міститься ще одна промовиста деталь: дружина Мореловського, залишившись беззахисною після обшуків, передала свої цінності на збереження родині Апфель, вважаючи це найбезпечнішим варіантом у тогочасних умовах. Проте з початком німецької окупації все було втрачено разом із життям самої родини, яка, як і більшість єврейського населення, була знищена.
Ще один штрих до історії родини додають спогади жительки Жовкви Хелени Розенберг, яка у 1995 році відвідала місто. Вона згадувала про Клару Апфель - учительку гри на піаніно її матері. Проходячи повз будинок на тодішній вулиці Кравецькій (нині — Підкови), Розенберг впізнавала місця своїх дитячих уроків і сад, де гралася. Проте вона не наважилася постукати у двері, щоб побачити дім зсередини - пам’ять виявилася сильнішою за цікавість.
Історія Натана Апфеля це історія людини, яка була активним творцем громадського життя Жовкви, а водночас стала жертвою найбільшої трагедії ХХ століття. Його діяльність, як і доля його родини, є важливою частиною багатонаціональної історії міста, що потребує збереження та пам’яті.
Немає коментарів:
Дописати коментар