Постаті родини Апфелів нагадують нам про те, що історія єврейських громад Галичини це не лише сторінки минулого, а й уроки для сьогодення. Вони були натхненниками й провідниками, освітянами й митцями, людьми віри й дії. Їхній шлях безпосередньо пов'язаний із нашим містом, якому вони присвятили більшу частину свого життя.
Натан Аріель Апфель (1880 — 25 березня 1943) — визначний сіоністський діяч у Жовкві. Він був співзасновником товариства «Дорше Шлом Ціон» (Dorsze Szlom Cijon), заснованого у 1903 році за зразком аналогічної організації у Львові. Спочатку займав посаду віцепрезидента, а з 1910 року — президента цього товариства.
Організація користувалася доброю репутацією в Жовкві та околицях, об’єднуючи навколо себе активістів сіоністського руху. У вересні 1913 року Апфель разом із Мойсесом Фростіґом (1885–1928) був делегатом від Жовкви на XI Сіоністському конгресі у Відні.
У 1914 році його обрали одним із чотирьох сіоністських представників до міської ради. Він був знаний як блискучий промовець і талановитий організатор. Під час Першої світової війни збирав кошти на користь сіоністського руху та для допомоги єврейському населенню, яке потерпало від наслідків війни.
Коли Жовква перебувала під контролем Західноукраїнської Народної Республіки (листопад 1918 — червень 1919), він організовував вибори до Єврейської Національної Ради, що замінила дотеперішню єврейську громаду. Тоді Апфель уклав угоду з Мойсесом Бабадом із «Бельзер Клойз», яку дотримувалися пізніше під час виборів до сейму, міської ради та керівних органів єврейської громади. Він увійшов до числа чотирьох представників сіоністського руху, тоді як Бабад — серед трьох представників «Бельзер Клойз». До ради також увійшли Елі Гохнер, Сендер Ліфшиц і Ізак Мозес Харі.
У міжвоєнній Польщі Апфель належав до Загальних сіоністів. Працював у місцевому суді. Перед початком Другої світової війни також був депутатом міської ради Жовкви. За німецької окупації став членом юденрату. Ймовірно, був розстріляний 25 березня 1943 року. Тоді ж загинули й його діти.
Син Манек (1902 — 20 квітня 1943), учитель, був схоплений і розстріляний на цвинтарі. Обставини смерті іншого сина, Авраама, та дочки Клари, випускниці гімназії, піаністки й учительки музики, залишаються невідомими. Проживала родина Апфелів у Жовкві на вулиці Звіринецькій (сьогодні Підкови). Також вдалося встановити, що Апфель Фейга (припускаю, що сестра Натана) проживала неподалік на вулиці Кравецькій (суч. Воробкевича).
Родина Апфелів мала глибоке коріння не лише в Жовкві, а й у Дрогобичі. Саме звідти походив Натан Апфель (інший, дрогобицький), батько Шмуеля Абеля, який поєднав у собі традиційну духовність і прагнення до модерних ідей. Так історія цієї родини простягнулася від інтелектуального середовища Дрогобича до громадської активності в Жовкві, утворюючи єдиний культурний і духовний простір Галичини.
Постать Шмуеля Абеля Апфеля – забута сторінка духовної історії Дрогобича
Шмуель Абель Апфель (1831–1892) був одним із найяскравіших представників єврейського Просвітництва у Галичині. Народився в Городку в родині Натана Апфеля (іншого з Дрогобича) виховувався в традиційних цінностях. У тринадцять років він осиротів і залишився без жодних матеріальних засобів та переїхав жити до свого дядька Лейбуша Апфеля в Жовкві. Після навчання у рабина Цві Гірша Хаєса відкрив для себе світ ідей Нахмана Крохмаля та Шломо Єгуди Раппапорта. Відмовившись від рабинського шляху, він обрав практичну професію бухгалтера, працював у Яссах та згодом став головним бухгалтером фабрики в Дрогобичі.
У місті він зарекомендував себе як почесний член громади, громадський діяч та інтелектуал: очолював благодійні установи, дбав про розширення цвинтаря, вніс значні кошти від власних літературних праць. Його творчість була різнобічною – від філософських трактатів і перекладу Шиллера івритом до віршів та гумористичних творів на їдиш.
Скромний і відданий своїй громаді, Апфель залишив по собі спадщину, що поєднує традицію і модерність. Його життя стало прикладом служіння культурному та духовному зростанню єврейської громади Дрогобича.
Він відійшов із цього світу 5 квітня 1892 року, але його внесок і сьогодні заслуговує на пошану та пам'ять.
Долі Апфелів - віддзеркалення історії єврейських громад Галичини. Вони вміли об’єднувати людей навколо ідей, працювати задля спільного добра, залишати культурну спадщину й боротися за право бути почутими.
Джерело: за матеріалами Яд Вашем, Гершона Таффета, Сефер Жовква.
Немає коментарів:
Дописати коментар