У маленькому галицькому місті Жовква, колисці багатьох відомих родин Австро-Угорщини 16 лютого 1859 року народився Юліан Дадлез - майбутній доктор медицини Ягеллонського університету, суспільно-політичний діяч Галичини. Походив він із освіченої родини: батько — Адольф Дадлез (1815–1865), львівський фармацевт, мати — Матильда (1830–1916), родом з Угорщин, яка померла у Кракові. У подружжя, окрім Юліана, було ще двоє синів: Адольф (міський аптекар і багаторічний заступник бурмістра Жовкви, помер у 1899 році) та Вільгельм, які також залишили слід у публічному житті своїх місцевостей.
У 1883 році молодого Юліана згадує Gazeta Lwowska як військово-медичного курсанта II класу, з призначенням лікарем-асистентом у галицькому полку чи шпиталі — імовірно в межах служби в армії Австро-Угорщини. Статус elew wojskowo-lekarski II klasy (військово-медичний курсант ІІ класу) — один із нижчих ступенів в ієрархії австро-угорської медичної служби. Водночас Юліан Дадлез переїжджає до Рави-Руської, де проявляє себе не лише як лікар, а й як активний громадський діяч: член «Сокола» (1903), заступник голови Товариства вчителів вищих шкіл (1913), учасник польських освітніх товариств. У 1899 році він згадується серед членів від групи міських громад у повітовій раді в Раві-Руській.
Його дружина — Пауліна Свенткевич (1868, Потелич — 1938, Рава-Руська) — постать легендарна. Донька поміщика, все життя присвятила громадській та освітній діяльності. Вона очолювала місцеве «Товариство народної школи», «Коло сільських господинь», «Товариство св. Вікентія де Поля», ініціювала відкриття десятків шкіл, каплиць, парафій. За свою працю нагороджена Хрестом Заслуги та лавровим вінцем Польської академії літератури. На її похорон зібралося кільканадцять тисяч людей — народ прощав свою духовну провідницю.
Ось як про це писала тодішня польська преса: "Рука Божого Провидіння перервала життя пані Пауліни Дадлезової, багаторічної голови місцевого осередку «Товариства народної школи», «Кола сільських господинь», «Товариства св. Вікентія де Поля» та багатьох інших організацій у Раві-Руській. Провести її в останню путь прийшли кільканадцять тисяч людей. Польський народ з найвіддаленіших сіл повіту зібрався, щоб попрощатися зі своєю опікункою, яка все своє життя присвятила винятково просвіті польського люду та пробудженню в ньому національної свідомості ще до війни, за що була відзначена Хрестом Заслуги та лавровим вінцем ПАЛ (Польська Академія Літератури).
Пауліна Дадлезова була людиною бездоганної душевної шляхетності, принциповості, виняткової доброти — це була неординарна постать. Дочка поміщика, народилася в сусідньому Потеличі, вийшла заміж за доктора Дадлеза і протягом 40 років присвятила себе громадській діяльності в Равському повіті. Завдяки їй постала реальна школа — теперішня гімназія перед війною, фахова школа для дівчат, кравецька школа для хлопців, кільканадцять польських шкіл та дитсадків, кілька римо-католицьких каплиць, засновано парафію у Середньому Уличку, а в Любичі-Королівській зводиться плебанія для священика.
Кожен поляк, незалежно від походження, був для неї братом, а селянин — справжнім підопічним, бо не було в повіті жодного польського села, в якому вона б не побувала і не подбала про духовні та культурні потреби його мешканців". (Michał Greń, Podzwonne dla śp. Pauliny ze Świątkiewiczów Dadlezowej, „Wschód”, № 81, с. 12, 20 квітня 1938 року.)
Подружжя Юліана й Пауліни виховало п’ятьох дітей:
1. Міхал Антоні Дадлез (1895–1965) народився в Раві Руській.
Доктор полоністики, історик польської літератури, поет, педагог. Учасник Першої світової війни та польсько-більшовицької війни. Під час Другої світової — солдат Армії Крайової, учасник Варшавського повстання, співзасновник підпільного театру сатири «Pod Barykadą». Після війни — директор гімназії ім. А. Міцкевича у Варшаві, інспектор освіти. Похований на Повонзківському цвинтарі.
Одружений з Александрою Курек (1899–1988). Їхня дочка Ядвіга (1925–1944) — зв’язкова батальйону «Кілінський», загинула під час повстання; син Ришард — професор геології.
2. Юліан Павел Дадлез (1893–1979)
Підполковник піхоти Війська Польського, художник. Навчався медицині у Львівському університеті, живопису в Кракові. Учасник обох світових воєн, командувач вербувального округу в Раві-Руській. Після війни оселився в Ольштині, де став визнаним митцем, пейзажистом, сценографом, організатором культурного життя. Очолював Бюро художніх виставок та місцеве відділення Асоціації польських художників. Його творчість вшановувалась ювілейними виставками.
3. Юзеф Дадлез
Про нього збереглися фрагментарні відомості. У 1930-х роках працював у Львові як асистент судової медицини в Інституті судової медицини (вул. Пекарська, 52). У Календарі астрономічному 1930 р. зазначений як лікар наук медичних.
4–5. Оля та Пауліна Дадлез (Стасіневич)
Імена сестер відомі з родинних згадок. Обидві вийшли заміж за чоловіків на прізвище Стасіневич. Відомостей про їхню діяльність менше, але участь у житті культурної чи інтелігентної спільноти припустима, з огляду на родинне середовище.
Рід Дадлезів мав ще одну яскраву жовківську гілку у своєму родинному дереві. Адольф Дадлез, аптекар, заступник бургомістра Жовкви Євгеніуша Розвадовського, директор ощадної каси, пожежний комендант. Помер 22 квітня 1899 року. Його смерть вшанував магістрат Жовкви, вивісивши жалобний прапор. Польська газета так це описує: "Місцевий аптекар, багаторічний член ґмінної ради, колишній заступник бургомістра, директор ощадно-позичкової каси та начальник добровільної пожежної охорони, † Адольф Дадлез, помер 22 квітня цього року. На знак жалоби магістрат вивісив чорний прапор на будівлі ратуші.
Покійний активно брав участь у громадському житті нашого повіту аж до тієї миті, коли невиліковна хвороба змусила його віддалитися у тишу приватного життя, а згодом прикувала до ложа страждань, з якого йому вже не судилося підвестися."
Його дружина Антоніна Дадлез (Масловська) народила п’ять доньок:
Міхаліна Дадлез (Gross) (22 квітня 1882–4 березня 1971) — народилася в Жовкві, жила в Кракові, вийшла заміж за Кароля Гросса, який у 1907-1923 роках володів аптекою Дадлеза в Жовкві.
Про інших дочок Цецилію, Хелену, Марію, Станіславу інформації фактично немає. Відсутні навіть точні дані їхнього народження. Однак про Цецилію вдалося віднайти цікавий факт: На одній із поштівок, що зображує давнє місто Жовкву, зображено костел Отців Домініканців. Цей костел і монастир заснувала мати короля Яна ІІІ Собеського — Теофіла з Даниловичів Собеська. У кам’яниці поруч із костелом містилася аптека.
Власницею аптеки, зображеної на поштівці, була Цецилія Салавова, уроджена Дадлез (Дадлец) — донька Адольфа Дадлеза. Лише в 1924–1932 роках вона власницею цієї аптеки. Про цю аптеку напишу окремо.
Вільгельм Дадлез
Брат Юліана, мешкав у Кракові, згадується у звітах Краківського Товариства народної освіти (1911 рік). Ймовірно, теж був залучений до громадської чи освітньої діяльності.
Родина Дадлезів формувала освічену верству здебільшого медичної та освітньої еліти Східної Галичини на зламі XIX–XX століть, залишаючи по собі культурний та політичний відбиток в краї.
Вона стала осердям та фундаментом суспільних змін у двох маленьких маленьких містечках: Жовкві і Раві Руській.
Немає коментарів:
Дописати коментар