Серед відомих лікарів Жовкви міжвоєнного періоду був доктор Маєр Вакс. Ця непересічна постать протягом більше 40 років проводила свою активну медичну та громадську діяльність. Біографія Вакса фактично реконструйована із маленьких згадок у польській пресі, медичних збірниках, матеріалах Яд Вашем та спогадів дочки. Усе це дало змогу відтворити основні факти з його життя.
Маєр Вакс народився 1868 року в містечку Важидів на Тернопільщині. Його батько помер, коли хлопець був іще дитиною, і вся відповідальність за виховання та навчання лягла на матір. Вчителі гімназії в Бродах, куди він вступив завдяки своїм здібностям, швидко розгледіли в ньому блискучий інтелект. Після закінчення гімназії Вакс вирушив до Відня вивчати медицину. Як студент із незаможної родини, змушений був утримувати себе сам — працював репетитором, але ніколи не зраджував своїй мрії стати лікарем. У 1899 році він отримав диплом і майже одразу прийняв пропозицію переїхати до Жовкви, де обійняв посаду заступника директора міської лікарні. Так талановитий молодий лікар опинився у маленькому галицькому містечку. Це містечко назавжди залишиться з ним.
Протягом понад сорока років (1898-1942 рр.) він жив і працював у Жовкві, ставши не лише знаним медиком, а й однією з найшанованіших постатей міста. Він опікувався міською лікарнею, працював із залізничниками, був громадським лікарем, а в довоєнний час також ініціював створення нової лікарні. Його професіоналізм дозволив йому стати авторитетом серед єврейської, польської та української громад. Його знали й цінували не лише в Жовкві, а й у Львові. Він не належав до політичних організацій, однак підтримував сіоністські ініціативи відновлення державності Ізраїлю та ніколи не відмовляв у допомозі тим, хто її потребував.
Його дім стояв на вулиці Легіонів, 46 (тепер Львівська). Це був просторий будинок із садом, городом і господарськими приміщеннями. Тут жила також його донька Антоніна з чоловіком Авраамом Штріхом (Штрайхом) — відомим юристом нашого міста. У родині також виріс син Генрик Вакс, знаний як Ганох — активний учасник спортивного й громадського життя міста, захисник у змішаній польсько-єврейській футбольній команді «Любич» і майбутній лікар. Інший син Ронек Вакс, долучився до створення у Жовкві осередку молодіжної сіоністської організації «ГаШомер га-Цаїр».
Доктор Маєр Вакс мав і художній талант. У вільний час малював картини, які прикрашали його дім. Усе мистецтво Маєра Вакса було знищене під час нацистської окупації, картини були вкрадені з дому та вивезені до Німеччини. Він також мав пристрасть до садівництва, щодня доглядав свій квітник і любив спостерігати за живою природою. Попри всі турботи й повсякденну медичну рутину, він ніколи не втрачав почуття гумору, за що його дуже цінували друзі й колеги.
У грудні 1939 року авторитет Вакса дозволив потрапити до списку лікарів із правом голосу на виборах до Львівської лікарської палати поряд з іншими відомими медиками Жовківського повіту.
У 1941 році Жовкву окупували німці. Доктора Вакса, як і багатьох єврейських лікарів, було вигнано з лікарні. Йому суворо заборонили лікувати «арійських» пацієнтів. Євреї втратили право ходити тротуарами, відвідувати парк, користуватись поштою, виходити на вулицю після сьомої вечора. Почалося системне приниження, утиски та ізоляція. Людей змушували до виснажливої праці, жінки й дівчата підмітали вулиці, а юнаки працювали на дорозі Жовква–Львів, добуваючи каміння зі зруйнованих надгробків єврейського кладовища.
Коли в місті виникло гетто, Вакс став одним із організаторів Санітарного комітету, що мав рятувати життя в умовах епідемій, масового голоду та антисанітарії. Разом із інтелігенцією міста вони створили мережу елементарної медичної допомоги. У гетто щодня вмирали десятки людей — від хвороб, виснаження, відчаю. Маєр Вакс працював до знемоги, незважаючи на вік, важкі умови та постійну небезпеку.
21 жовтня 1942 року, під час однієї з нацистських «акцій», коли євреїв виводили на розстріли, доктор Вакс повернувся додому, глянув на родину й мовив: «Поки я ще живий, мене не чіпатиме нацистський убивця». Того дня він покінчив життя самогубством. Маєр Вакс зберіг гідність і свободу не дозволивши нацистам знову себе принизити. Йому було 74 роки.
25 березня 1943 року, через кілька місяців після його смерті, під час остаточного знищення жовківського гетто, загинули й інші члени єврейської громади міста.
Навесні 1944 року, після визволення, до Жовкви повернулася вдова Маєра Вакса з донькою Антоніною. Згодом приїхав і Генрик Вакс із дружиною. Від великої єврейської громади Жовкви залишилося лише кілька осіб.
Немає коментарів:
Дописати коментар