Торгова школа для дівчат (спогади Баті Фельзенштейн (Зімелес)
У Жовкві було багато дітей, які після Першої світової війни залишилися сиротами, залишилися без батьків, без засобів до існування. За сприяння Американського єврейського об’єднаного розподільчого комітету, відомого як Джойнт, було створено нову установу – Притулок для сиріт війни. Будинок був не тільки місцем притулку для дітей-сиріт, а й місцем загальної культури. Різні молодіжні організації запросили виступити з промовами. Оскільки в будівлі був великий зал для глядачів, він також став місцем для театральних постановок. Талановиті актори приїхали з-за меж міста, а режисером був, зокрема, здібний актор Меїр Мелман.
Живим духом притулку, окрім керівництва, були дві сестри Маймон. Старша сестра була педагогом закладу, а молодша займалася господарством.
Минуло кілька років, коли вихованці інституту закінчили навчання в початковій школі, постало питання. що тепер Як можна було випустити молодь у світ без ремесла?
Хлопцям вдалося знайти працездатні варіанти, але не дівчатам. Після сумнівів і тривалого встановлення правил, а також за порадою чудової жінки, пані Клафтін, директора торгової школи для дівчат у Львові, було вирішено створити торгову школу в Жовкві. Пані Клафтін розуміла, що дівчатам потрібні навички, особливо тим жінкам, які залишилися в житті самотніми, і з її допомогою прийшла нас виручити. Вона зміцнила ремісничу школу в нашому місті, єдину в нашій околиці, крім Львова.
Відкриття школи справило на мене сильне враження. У великій актовій залі школи зібралося керівництво школи та всі дівчата з дитячого будинку. Молоді жінки, які закінчили початкові школи і які розглядали можливість піти в Ізраїль, побачили, що навчання ремеслу було правильним заходом, щоб мати можливість заробляти на життя власною фізичною працею.
Наступного дня після відкриття школи розпочалося організоване навчання у великій аудиторії, де було кілька швейних машин, подарунків від американських євреїв. Біля кожної машини сиділи єврейські дівчата, яких навчали єврейські вчителі. У нашому новому закладі викладали також учителі, які пройшли навчання у торговій школі у Львові, заснованій пані Клафтін, для ткацтва, крою та шиття.
У другій половині дня дівчата вивчали теорію, яка включала такі предмети, як єврейська мова, математика, єврейська історія, література та знання світських матеріалів. З часом робота ускладнювалася. Викладачі цього матеріалу в закладі були дуже освічені. Вони були студентами Львівського університету, і з часом заклад наймав дедалі більше викладачів.
Ранок у школі був незабутнім. Дівчата разом навчалися у вільній атмосфері єврейської школи. Цей досвід викликав чудове почуття. Гудіння машин нагадало, що в Краї вже є нове життя. Ми навіть не думали про можливість Голокосту, який наближався.
Дівчата навчалися в школі три роки, а в кінці третього року були випускні іспити. Перша частина випускних іспитів складалася з польського вступу, частково взятого з державних освітніх вимог, і результати визначили долю школи. Ми вийшли з цих випробувань з великим успіхом, і наглядач дозволив закладу отримати всі привілеї.
Немає коментарів:
Дописати коментар