Українська команда «копаного м’яча» у Жовкві розпочала свою історію завдяки волейболові. Футбол тут вправляли єврейська «Нордія», польські «Любіч» і «Гута». Українці, коли й грали, то за чужі команди. Перший поштовх зроблено 1936 р. Управа місцевого Народного дому виділила частину території біля своєї будівлі для облаштування волейбольного майданчика. Земля там була зовсім не пристосована до занять — горбиста і корчкувата. Тож закипіла робота. Щоранку і щовечора українська молодь Жовкви впорядковувала майбутній майданчик. Працювали допізна — вночі територію освітлювали рефлектори, а настрою додавала музика у виконанні оркестру товариства «Зоря». «До будівництва майданчика молодь приступила з великим завзяттям, — згадував жовківчанин Дмитро Недовіз. — Ентузіясти приходили вечорами з лопатами, джиґанами, тачками, вирівнювали площу. Тут збиралася вся передова українська молодь, і під звуки духової оркестри час проходив дуже весело, хоча в юнаків та дівчат були руки в мозолях». Того ж року створили футбольну команду. У євреїв з «Нордії» позичили форму та зіграли товариський матч проти «Любічі». Серед українців було лише чотири гравці, які раніше займалися футболом. Тому прогнозовано програли — 2:9. Розгромом завершився і матч проти команди із села Сулимова — 0:6. Поразки ще більше згуртували тамтешню молодь. Вирішили заснувати свій спортивний клуб, команда якого змогла б на рівних протистояти полякам. Установчі збори провели 8 листопада 1936 р. Товариство назвали «Стріла». Його почесним головою став відомий іконописець Юліан Буцманюк. Опікуном — ігумен Модест Пелех. Народний дім надав «Стрілі» одну кімнату під домівку. У зимовий час, завдяки коляді та пожертвам, зібрали 200 злотих. За ці гроші придбали знаряддя для легкої атлетики та волейболу. А ще — футбольний м’яч і повний комплект форми з черевиками. Кольорами клубу обрано чорно-блакитні. Першим завданням «Стріли» було реабілітуватися за дві ганебні поразки. У кімнаті повісили великий плакат з написами «9:2» і «6:0». Щойно прийшла весна, як організували матч проти команди із Сулимова. На очах у 15 глядачів українці взяли реванш — 2:1. Того ж дня напис «6:0» з домівки прибрали. Тепер потрібно було прибрати другу частину плакату. На матчі проти «Любічі» глядачів було вже більше. «Стріла» поступилася — 1:2, значною мірою через упереджене суддівство. Але керівники клубу вирішили, що реабілітація пройшла успішно — і зняли зі стіни принизливе «9:2».
1 серпня 1937 р. в гості до «Стріли» приїхала львівська «Україна». Хоча провідна українська команда краю привезла не всіх гравців основного складу, матч викликав неабиякий ажіотаж у місті. Результат — 0:4. Газета "Українські вісті" 5 серпня 1937 року писала про цей матч : "В неділю гостила молоденька „Стріла" львівську комб. Україну, Це перші змагання у Жовкві, які вчили і дружину і глядачів, як повинна виглядати гра. У другій половині „Стріла" визбуваються треми і часто атакує ворота „України". Видців ок. 400." Газета "Діло" 3 серпня писала наступне: "Стріла молода завзята дружина, що дає великі надії, має дуже добрий матеріал, одначе в дружині ранить ще недисциплінованість. Грачі міняються місцями, коли хочуть і як хочуть".
Попри це, вирішено, що клубу час вступати до ЛОЗПН (Львівський окружний футбольний союз). Для початку склали статут. У воєводстві його затвердили з одним виправленням. Виявилося, що на той час у Львові вже існувало жіноче спортивне товариство «Стріла». Аби уникнути плутанини, довелося змінити назву — в офіційних документах клуб іменувався як «Жовківська Стріла».
«Шановне брацтво з Галилеї і всієї Льодомерії! — тішився дописувач «Змагу» М. Бачний. — Від сьогодні у Жовкві над славною річкою Свинею (як не вірите, погляньте в атляс!) живе вже не “Стріла”, а “Жовківська Стріла”! Така її сьогоднішна “урядова” номенклатура, і під тим іменем просить її пресовий референт слати всі привітні телєґрами, побажання чи кондолєнції з приводу її повноліття та примусової мутації. Від нині і повіки “Стріла” буде крицевою стрілою і мчатиме бистро-певно по жовківських оболонях, “іщущи собі чти”, жовківському українству слави, а всім байдужим, воріженькам, ну й “шпакам” — прощення гріхів».
За тогочасною модою команді призначили духовного наставника — отця Омеляна Погорецького, який на установчих зборах заявив, що членами стріли повинні бути щонайменше 400 жовківських українців. А ще рекомендував брати за приклад львівську «Україну». «Яку гарну опінію у своїх і чужих це спортове товариство має! — оповідав священик на загальних зборах товариства. — Це ваші браття, оці з «України». Учіться від них завзяття і праці. Ідіть і ви, юнаки, так, як ваша львівська посестра «Україна», від перемоги до перемоги!»
Нагода повчитися «завзяття і праці» випала дуже скоро — 31 липня 1938 р. «Україна» ще раз гостила у Жовкві. Матч знову закінчився розгромом — цього разу гостям вдалося перемогти з рахунком 11:2. Восени «Стріла» почала змагатися у рік тому створеній Кам’янецькій підокрузі ЛОЗПН. Правда, змагатися було ні з ким — усі команди Жовкви керівництво підокруги перевело до класу «Б». Суперниками українців стали дублери.
Якось навесні 1939 року Ярослав Климовський і Юліан Сухар, адміністратор і актор Театру імені Івана Котляревського, обідали у львівському ресторані. Туди ж зайшов Данило Климко, воротар жовківської футбольної команди "Стріла". Підсів до театралів, зав’язалася розмова під час якої виникла ідея провести футбольний матч між "театралами" і жовківською "Стрілою". Наступного дня, проходячи через центр Жовкви, Я. Климовський побачив у вітрині велику афішу: найближчої неділі відбудеться футбольний матч між "Стрілою" і театральною командою.
Театр Котляревського виник влітку 1938 року внаслідок об’єднання двох найпопулярніших українських мандрівних труп — Театру "Заграва" і Театру імені Івана Тобілевича. Його керівник Володимир Блавацький спершу скептично поставився до ідеї пограти футбол. Але після кількох тренувань виявилося, що в трупі цілком можна назбирати десятьох притомних гравців. На браму ж "позичили" резервного воротаря "Стріли". Також жовківці надали суперникам сорочки одного кольору. Штани пошила театральна кравчиня зі старої завіси, а взуття взяли у крамниці в обмін на контрамарки.
У визначений час 16 квітня 1939 року на стадіон зійшлося кілька сотень глядачів. Усі були впевнені, що акторів чекає поразка із двозначним рахунком. Але "Стріла" заледве вимучила мінімальну перемогу — 3:2. Доречі перший гол жовківська команда забила з офсайду. Через два дні газета "Діло" повідомила: «Жовква мала неяку-будь спортову сенсацію. Перший виступ симпатичної акторської дружини зробив милу несподіванку численно зібраній публіці. "Стріла" перемогла різницею одних воріт по емоційній і завзятій боротьбі».
В липні 1939 року відбулося жовківське дербі "Стріли" та "Любіча", яке завершилося бойовою нічиєю 3-3. З таким же рахунком завершився дебютний матч "Стріли" із резервним складом "України ІІ". В цьому матчі жовківська команда виступала наступним складом: Климко, Малиновський, Малиновський, Сало, Шилкевич, Сало, Волос, Стойкевич, Гдуля, Савчук, Орловський. 19 серпня 1939 року "Стріла" знову зустрічалася у товариському матчі з "Україною" зі Львова. Газета "Діло" за 22 серпня писала : "Товариські змагання симпатичної жовківської дружини з резервою львівської України, закінчилися заслуженою перемогою місцевих 4-3. На Стрілі замітна поправа, з кожними змаганнями і слідна праця тренера п. Петрова. Стріла перевищала гостей амбіцією, стартом та скорістю".
У серпні 1942 року жовківська "Стріла" була учасником змагань "за чашу провідника УЦК В. Кубійовича". 16 серпня наша команда приймала гостей з Винник, футбольний клуб "Дніпро". Матч завершився впевненою перемогоюнаших суперників із рахунком 6-1. Ось, що про цей матч писали "Краківські вісті" "Дніпро (Винники) Стріла (Жовква) 6:1 (3:0) Жовква, 16. 8. Висока перемога Дніпра вповні заслужена. Гості, накинувши противникові швидке темпо, видержали його до кінця гри, змушуючи змагунів Стріли обмежитися (з вийнятком кількох випадів) до оборонної акції. Найкращими грачами у Дніпрі були О. Банах (якому, після змагань глядачі передали кілька китиць квітів) та Федак. Вони оба стрілили для своєї дружини по З голи. В Стрілі, вражали нескординовані заграння нападу, якому бракувало провідника акцій. Єдині ворота для Стріли здобув лівий крайник. Суддював п. Підлісецький, глядачів к. 2.000." 23 серпня відбулася повторна зустріч на стадіоні команди з Винник і вдруге перемогли жовківчан з рахунком 4-1.
30 серпня 1942 року жовківська "Стріла" прийняла запрошення зіграти товариський матч із командою "Буг " із Сокаля. Газета "Рідна земля" описує це так : " 30 серпня ц. р. відбулися товариські змагання копаного м'яча у Сокалі на грищі Сокаль-Забуже зі спортовою дружиною „Стріла” із Жовкви. Змагання ці до яких сокальська дружина виступила без ні якого тренінгу та приготовлень випали для Сокаля зовсім не найгірше, коли зважиться, що жовківська „Стріла” це досить небезпечний противник. Вислід 5:1 у користь жовківських гостей зовсім оправданий, тим більше, що гурток копаного м’яча у Сокалі нескомплектований ще якслід та мало здисциплінований".
9 березня 1944 року обласна ланка копаного м'яча Львівської області організувала змагання серед футбольних клубів та поділила їх на дві групи. Жовківська команда "Стріла опинилася у першій групі із такими командами: Україна ІІ (Львів), Тризуб ІІ (Львів), Стріла (Жовква), Буй-Тур (Городок), Хуртовина (Комарно), УСК Рудки, Пробій (Бібрка), УСК Яворів. Газета "Львівські вісті" опублікувала чіткий календар змагань, де наша команда розпочинала виїздом у Рудках 9 квітня та завершувала матчем вдома 28 травня проти Хуртовини з Комарно (періодична преса за 13.06. 1943 р. згадує товариський матч між цими командами на користь Хуртовини 4-0)
За матеріалами Локальної історії, книги Д. Мандзюк "Копаний мяч" та галицької періодичної преси.
Немає коментарів:
Дописати коментар