Продовжуємо подорож Жовквою разом Зутрою. А тепер покиньмо ринкову площу вулицею Базилянською, короткою та вузькою, але важливою в житті хлопця, бо вона веде нас третьою дорогою культурної спадщини Жовкви. Виявляється, на початку вулиці був продуктовий магазин «Союш» (Sojusz), який, за словами автора, відкрили українці, щоб конкурувати з єврейськими крамницями. Там велася пропаганда проти купівлі в єврейських крамницях.
Наприкінці Базилянської була греко-католицька церква Василіянського чину та українська друкарня. Наступна вулиця, якою біжить Зутра, насолоджуючись спогадами смаків єврейської випічки та її п'янких запахів, - вулиця Пекарська (сучасна Винниківська). Це була цілком єврейська вулиця, констатує автор. Поряд стояли три синагоги. Перший, Belzer Klojz, з якого 24 години лунали голоси навчання, молитви та співані нігуни. Це була синагога євреїв-хасидів, які одягалися по-своєму: вони носили чорні довгі пальта, великі чорні капелюхи або також чорні капелюхи, і вони культивували довгі коси. Світло тут горіло цілодобово. Поряд стояла інша релігійна святиня «Di Lubeler klojz». У будні його довгий зал слугував хедером.
Третя синагога, Żydyczower Klojz, була розташована в невеликому будинку в кінці вулиці Пєкарської. У ній молилися багато відомих людей міста. Вулиця Пекарська, завдяки зусиллям єврейських представників у міськраді, у 1930-х роках отримала назву вулиці єврейського письменника Іцхака Лейбуша Переця.
Паралельно з Пекарською йшла вулиця Божніча (Собеського, сьогодні Запорізька), на якій розташовувався ще один торговий центр міста, населений виключно євреями. У двоповерхових будинках розміщувалися текстильні магазини, з будівельними матеріалами, шкіряними та декоративними виробами. Були також кіоски з овочами та фруктами на вулиці Божнічій. У кількох будинках мешканці займалися дрібним «промислом», наприклад, виробництвом люстр, мотузок, виготовленням капелюхів тощо.
Наприкінці вулиці стояла Велика синагога, яку дуже детально описав Зутра. Синагога була збудована за правління Яна Собеського та за його згодою у 1687 році. Споруда була відома своїм оборонним характером. Поряд із синагогою знаходився навчальний будинок, бейт га-мідраш, який також був притулком для всіх жебраків міста. Це місце цілодобово освітлювалося та опалювалося. За синагогою була лазня та ритуальна миква. У п'ятницю більшість місцевих жителів збиралися до лазні, щоб насолодитися знаменитим "потом" (потовиділенням), яке, як кажуть, лікує всі тілесні недуги.
Але повернемося до синагоги. Як уже зазначалося, споруда мала оборонний характер, була фортецею. Синагога мала зовнішні та внутрішні аркади. На даху була споруджена висока балюстрада з отворами для розміщення гармат. У чотирьох кутах даху були оглядові вежі. З фасаду, обабіч будинку, на замовлення короля Собеського було надбудовано два двоповерхи для захисту синагоги від вулиці. Це була масивна будівля, яку було видно по всій місцевості, якою євреї дуже пишалися.
Автор мемуарів детально описує пишноту інтер’єру, а також архітектурно-літургійні деталі його декору. Як цікавість варто додати, що на східній стіні був намальований польський державний герб: білий орел з короною на голові. У Великій синагозі молилися тільки по суботах і святах, а також там відбувалися великі зібрання та академії, наприклад, у день народження батька політичного сіонізму Теодора Герцля або з нагоди відкриття Єврейського університету в м. Єрусалим. На стінах синагоги тоді (без дозволу влади) вивішували сіоністські національні прапори. У 1920-х роках вулиця Божніча стала вулицею Собєського. Далі буде.
Немає коментарів:
Дописати коментар