Із часу заснування у нашому місті Жовква проживали різні національні громади: українці, поляки, євреї, вірмени, німці тощо. У 17 столітті Жовква перетворюється в королівську резиденцію Яна ІІІ Собеського. Місто активно розбудовується, з'являються нові торгівельні центри, ярмарки, цехи, релігійні святині різних меншин. Місто розвивається у мультикультурному середовищі. Із запровадженням магдебурзького права, до королівського міста прибувають все більше купців, торговців, ремісників. Цікаво, що в міжвоєнний період жодна з національних громад не складала більше 50% населення Жовкви. Цим місто відрізнялося від більшості інших у Галичині, які були переважно штетлами ( «єврейськими містечками», де єврейська громада формувала абсолютну більшість мешканців). У нашому місті євреї становили третину всього населення. Мультикультурний світ Жовкви був представлений різними релігійними спорудами міста (костел, синагога й молитовні будинки, православні та греко-католицькі храми), де різні етно-конфесійні групи молилися нарізно. Шлюби також укладалися переважно між представниками однієї конфесії й етносу. Водночас існувало й чимало спільних просторів для міжетнічної взаємодії: ринок та кам'яниці, торгові ряди, промислові підприємства на кшталт склозаводу, ремісничої школи пивниці тощо. Міжетнічна взаємодія також відбувалася на основі діяльності різних молодіжних спортивних товариств та організацій, зокрема у міжвоєнній Жовкві існувало польське спортивне товариство " Сокіл", єврейська футбольна команда " Гасмонея" та українські скаутські товариства " Січ", Пласт" і "Сокіл". Цей традиційний світ не був ідилією: міжетнічні відносини включали певні складнощі та конфлікти, як це часто трапляється в неоднорідних спільнотах. Проте вони не були надміру складними чи нездоланними й багатокультурний світ Жовкви успішно проіснував як окремий соціальний феномен аж до початку Другої світової війни.
Саме нацистська окупаційна політика призвела до вбивства жовківських євреїв ( врятувалися 74, які невдовзі виїхали з міста) тоді як радянська політика обміну населенням у 1944-1946 роках посприяла зникненню з міста представників інших етнічних груп (зокрема поляків). Після Другої світової війни Жовква була «асимільована» українськими селянами та заселена родинами військових (у Жовкві була відкрита військова частина). Місто перетворилося в переважно етнічно українське місто.
В наступних дописах читайте продовження мультикультурної історії Жовкви.🇺🇦♥️
Немає коментарів:
Дописати коментар